Золоті оплески Буковини, день п’ятий; “Декамерон 1/20”

Нарешті!
Нарешті думки журі абсолютно збіглися з думками нашого шановного глядача: сьогоднішня вистава Чернігівського обласного молодіжного театру “Декамерон 1/20” (Боккаччо) сприйнялася холодно абсолютно усіма.
Так холодно ріденькими оплесками глядач ще нікого протягом цього Фестивалю не вітав; ну а журі – журі уже мало відповідний досвід.

Отже, “Декамерон 1/20”:

І, звісно ж, ФОРУМ НА КАНАПІ! Який, як завжди, приносить колосальне задоволення (деколи, можливо, навіть значно більше, аніж сама вистава):

Першою виступила шановна Марина Львівна (директор леґентарного “Букініста”) – і запевнила усіх присутніх, що після перегляду в неї склалося таке враження, ніби вона й сама могла б таке поставити. А ще – додала: так, деколи варто поекспериментувати і “оновити” якись класичний твір; але – “обновлять футболками точно не надо было”.

Канарська Галина (головний редактор журналу «Театральна бесіда», театральний критик; член журі) пошкодувала з приводу того, що з Декамерона вибили головні речі; крім того – тема нелюбові до жінки, на думку пані Галини, прозвучала дуже явно. Звісно ж – “безкінечні дискотеки, світлові ефекти”. “Згубили зерно, – стверджує Галина Павлівна, – естетства бракувало”.

Ірина Миколаївна Вишневська (начальник відділу інформації Чернівецької міської ради, театральний критик), як завжди, вірна собі: висловилася чітко і недвозначно.
“Мені нічого не сподобалося. Ні музичне оформлення, ні лампи дискотечні, ні сценографія, ні співи оці. Це – не Декамерон. …”
“Для чого це? Навіщо це? Для чого ця вистава? Чому так? Я не знаю що сказати, нагадувало агітбригаду якусь; враження дещо сумні. …”
“… Шкода, що ви не бачили інших вистав. Знаєте, з кожним днем усе гірше і гірше. …”

Вадим Сікорський (голова журі, заслужений діяч мистецтв України, режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької):
“… Ви не хочете його [“Декамерона” – прим.ред.] грати! Жодного азарту! Вам самим нецікаво. Не-цікавість, не-агресивність (у позитивному театральному сенсі), не-пульс! …
Разом з тим – дякую, що не зробили “пошлого” Декамерона …”

Режисер Чернігівського театру – дуже цікава і швидка людина; приємно порадував тим, що цитував Буковину online у частині обговорення виступу Рівненського театру. Що ж – матиме згодом змогу цитувати і про свій власний виступ.
Говорив швидко і подекуди незрозуміло, але підкорив усіх присутніх своїм шармом і нетривіальністю.
Заявив, зокрема, що спектакль цей поставили ще десять років тому, і що він там (у Чернігові тобто) має успіх, популярний взагалі-то.
– Неплохо сыграли, правда? – “да”, “да”, – почулося десь несміливо-поодиноке.
– Ну… по нашим меркам, – додав режисер.

Важко сказати – але, мабуть, “мірки” ці дещо відрізняються – у “тамтешнього” і “тутешнього” глядача. Були версії щодо розмірів сцени (у Чернігові цей театр виступає на невеличкій сцені, і глядацька зала значно менша) – але навряд чи це аж так може змінити ефект від виступу.

Певна річ – акторам було неприємно усе це вислуховувати; разом з тим – голова журі активно відстоював толерантність і неконфліктність формату “канапи”, адже інакше “усе це просто втрачає сенс”.

На щастя, відсутній учора Постійний Глядач повернувся – і, звісно ж, узяв активну участь у обговоренні; він щиро подякував акторам за те, що вони приїхали до нашого міста, виступили, показали своє бачення. А трішечки згодом, пославшись на невідкладні справи, попрощався, ще раз подякував Чернігівському театру – і покинув форум.

Звісно ж, ще були позитивні відгуки: було відмічено гарну пантоміму; комусь сподобалися саме співи акторів, музичний супровід; комусь – мінімалізм. Ще – дехто дуже навіть гарно відзивався про еротичні сцени.

Форум на канапі – однозначно вдався; людей зібралося дещо менше, що, мабуть, додало якості до обговорення.
Взагалі, навіть на невдалі вистави варто ходити хоча б і через можливість послухати потім вкрай цікавих людей; з цього приводу Людмила Скрипка (заслужена артистка України, художній керівник Чернівецького академічного укрмуздрамтеатру ім. Ольги Кобилянської) абсолютно правильно сказала: такі зустрічі й обговорення професіоналів і простих глядачів вкрай корисні хоча б і тим, що рядовий глядач має змогу почути (і відчути) як бачать виставу фахівці, як вони їх оцінюють, як переживають; таким чином у першу чергу виховується ГЛЯДАЧ ЗІ СМАКОМ – це дуже важливо!

Таким він був, день п’ятий Фестивалю.
Чернігівський молодіжний театр отримав сьогодні свої Золоті Оплески Буковини;
а на нас завтра чекає Карпенко-Карий, “Сто тисяч”, Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької (м. Львів).

Пам’ятаємо – тут завжди можна подивитися АФІШУ,
а тут – усю стрічку новин про Фестиваль.


Tags: , , ,