Супниця, або порцелянові пристрасті. Золоті оплески Буковини, день 1


VII регіональний фестиваль комедії “Золоті оплески Буковини”, день перший, “Супниця, або порцелянові пристрасті”, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка

Відома нашому глядачеві п’єса; на V Золотих оплесках у 2009 році журі одностайно висловилося, що “…таку постановку допускати до показу не можна…” (була постановка Рівненського театру під назвою “На щастя всім розбилася супниця!”).
Цього ж року постановка Тернопільського театру відкривала Фестиваль – і відкриття видалося гарним; таким, мабуть, як і має бути: легка французька комедія, гарний акторський ансамбль, вдячна публіка, повна зала і аплодуючі стоячи глядачі.

Сюжет простий: тітка володіє виноградниками, за які американська компанія пропонує їй величезну купу грошей; сама вона тих грошей не надто потребує – а ось її племінник ще й як: у нього фабрика з виробництва кранів, і справи йдуть гірше нікуди. А продати її ніяк – бо цю фабрику він отримав від батька, а той від свого батька і так ще кілька поколінь.
Тітка відмовила американцям, ті зв’язалися з племінником і пообіцяли йому комісійні – за влаштування угоди. “Ніколи” – відповіла племіннику тітка (і повторювала це періодично протягом вистави); тимчасом служниця (із кількома суміжними професіями і багатим життєвим досвідом) пропонує допомогти старій розпрощатися з цим світом – бо сама вона геть не поспішає і має чудове здоров’я…
Звісно ж, ніхто протягом вистави не помирає; тітка й сама продала виноградники, ще й знайшла онучці нареченого.

Не обійшлося й без негативних відгуків;
але про це далі, тепер – кілька фото:


гарно облаштований простір; хоча сходи викликали певний острах – так уже прогиналися під акторами, здавалося, можуть не витримати

Глядач:
відчувався ансамбль, у французькій комедії це головне; сміялася від душі, сподобалося, вистава пройшла на одному сміхові;
дуже сподобалася, хоча головний герой переграв трошки – але так треба в такій виставі.

Вадим Сікорський: канапа – як два полюси; з одного боку глядач, з іншого – професійні дослідники театру. Формат такої канапи мене не дуже влаштовує – неможливо говорити про все, тому що присутній глядач.
Канапа – не для того, щоб нищити, переслідувати, заперечувати; це є порада, вона є формою незлою. Якщо є зауваження – то це також скорше порада, погляд; я, наприклад, не певен, що я правий в тому, що я пропоную.
Чому ми ідемо в театр – і глядачі, і люди, які займаються театром професійно, – ми втікаємо від самотності; ми тулимося одне до одного; театр – це клуб, який збирає таких людей, що втікають від самотності.
І ми тут не антагоністи – а люди, які люблять мистецтво, цей клуб.

Ірина Вишневська: я не в захваті від вистави, як у захваті глядачі; хоча ви працюєте для них, і добре, що їм подобається.
Виставу зруйнував головний герой; перегравав. “Переграв трошки – так треба” – ні, так не треба!
Хороші ролі, хороші роботи – крім головного героя.

Алла Підлужна: мені сподобалося, що це клуб самотніх сердець. Театр – місце, де серця можуть з’єднатись.
А це стереотип: що вистава для глядача, вистава для професіоналів – ніби два різні підходи, сприймання, призначення.
В радянські часи був стереотип щодо іноземців – і іноземці у нашій свідомості повинні виглядати так, як у цій виставі. Але так іноземці не виглядають, так ми їх робимо – щоб були смішнішими, кумеднішими.
Французькі п’єси такого напрямку – це п’єси легкого візерунку, легкого відчуття, на рівні надлегкої гри. Повинне бути проживання – щоб сміялись із комічності ситуацій, що глядач знає що відбувається, а вони на сцені ні.
Ви ж пішли по зовнішньому малюнку – це вибір щоб завоювати глядача, заставити сміятися, бути спільниками в цьому.
Треба було піти по внутрішньому змісту цих героїв; тонше, з якимось естетством – було б ще смачніше.

Галина Канарська: ця зустріч з Тернопільським театром дуже приємна.
Я не люблю цю п’єсу, кажу одразу, і це моя проблема, що не люблю.
Не люблю цю драматургію – бо ми, українці, своєю ментальністю вносимо у неї своє, українське.
Моя біль – мова: штампи, калька, брутальна російська мова; як-от “тьотя” (“ми перевіряли, є таке слово в Українській мові – В’ячеслав Жила, режисер вистави, – зверталися до Львівського університету..”).
Ви (до режисера) дали йому (виконавцю головної ролі) волю – і він зіпсував вам виставу. На таких брутальних сценах не будується комедія. Він не чув нікого і нічого, лиш знав, що грає вар’ята, на грані фарсу.

В’ячеслав Жила, режисер вистави: на грані фарсу – може, бо це наша дійсність? Що він стає ненормальним? Луї де Фюнес – якщо йому можна на грані фолу, чому нашим не можна? Я йому (головному героєві) вірю! Він часом і в жититі таким буває! Ми не перейшли грань;
ми жили у Франції – вони такі самі люди як ми; це у нас стереотипи; жанр? Якщо не дотримали жанру – то я перепрошую.
Далі В’ячеслав перейшов до загальних роздумів про театр, але почав зі звернення до членів журі:
Я вам скажу, дівчата, ви супер, ви класні!
Нам бракує того, що нема театральної критики. Щоб у кожний театр, хоча б на тиждень, приїздили критики, яким ми довіряємо, потім – публікували відкриті рецензії.
Театральна критика втратила той бар’єр, який існував, погодьтесь.
Критика має нас спрямовувати, направляти, її треба шанувати; театр і критики – мають спілкуватися між собою.

Вадим Сікорський: мабуть, фест у такому форматі – це і є те дуже добре, що він породжує; ще 9 днів таких канап; ці розмови цікаві – на рівні поради; порадити добром, не прикидаючись, – тоді фест має сенс.
Дяка тернополянам – це непросто, приїхати і відкрити Фестиваль.


Традиційний Форум на канапі; першим поділився враженнями від вистави Сергій Ахременко, найактивніший глядач минулого Фестивалю; йому сподобалося (“я поверил”), переглянув виставу як “старе гарне французьке кіно”, отримав позитивні враження


Алла Підлужна –  театральний критик, головний редактор журналу «Український театр» (м. Київ), член журі;
Галина Канарська – театрознавець, головний редактор журналу «Театральна бесіда» (м. Львів), член журі;
Наталка Федорович – завліт Театру;
Вадим Сікорський – засл. діяч мистецтв України, режисер-постановник Національного академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької (м. Львів), голова журі;
Ірина Вишневська – театрознавець (м. Чернівці), член журі;
В’ячеслав Жила – заслужений діяч мистецтв України, режисер вистави

Власне, де був суперечливий момент – це головний герой: журі практично одностайно зійшлося на тому, що актор перегравав (Галина Канарська випитала в режисера, що це був не його задум, а що режисер “відпустив” актора – і “той зіпсував тобі виставу”, підсумовує Галина);
перегравав – це такі собі експресивні сцени у його виконанні; особливо – образне зображення люті на тітку (з демонструванням гіпотетичної розправи над нею у такій собі пародії на героїв бойовиків) та деколи таких собі танців (одного разу на радість публіки – у стилі “робот”).
Як воно сприймалося – глядачем сприймалося, судячи з реакції, позитивно; навіть дуже; чи було це за межею, брутально – особисто у мене такого враження не склалося. Звісно, це були не моменти тонкого гумору, – але дійсно смішні; гарно ставили крапку підсумовуючи якусь сцену.
Що вистава зіпсута – на щастя, глядач так не вважав, аплодував стоячи, і дуже навіть тепло вітав головного актора.

Відкриття Фестивалю однозначно вдалося: це була дійсно комедія, це була повна зала і це був успіх у публіки;
вдалий перший день – переконаний, запорука чудових наступних фестивальних днів:)

Сьогодні – другий фестивальний день, “Якби я мав золоті гори…” Білоруського державного молодіжного театру.
після вистави не забуваймо писати свій відгук у спеціальну книгу в фойє першого поверху!
і обов’язково варто долучатися до Форума на канапі (найактивніший глядач знову отримає подарунок від Театру!) – поділитися враженнями, послухати інші думки, фахову думку журі.
гарного фестивального дня:)

Більше фото – у альбомі на ФБ;
Дивимось фестивальну АФІШУ,
уся стрічка новин про Фестиваль – тут;

Квитки продаються в касі театру за адресою вул. М.Лисенка, 2.
Каса працює з 11.00 до 14.00 та з 17.00 до 19.00
Телефони для довідок: 55-17-14, 52-50-85





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото