Театр. Золоті оплески Буковини, день 7


Сьомий день VI регіонального фестивалю комедії “ЗОЛОТІ ОПЛЕСКИ БУКОВИНИ”; “Театр” (М.Фрейн), Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. І.Франка.

Журі сподобалася гра акторів, але не сподобалася вистава; і те, що глядачам сподобалося – журі також не сподобалося. Претензії до режисерської роботи та директора Івано-Франківського театру за таку виставу.
Певна кількість глядачів під час антракту пішли геть.

Сюжет на перший погляд заплутаний, але насправді нескладний: режисер ставить виставу, генеральна репетиція, завтра – прем’єра. Режисер має за коханок практично усю жіночу частину акторського та адміністративного складу. Та вистава – комедія: думаючи, що в будинку нікого не буде (навіть економки), туди приходить спочатку одна пара, а потім й інша; а потім ще й грабіжник; а укінці – арабський шейх, якого убивають. Але грабіжник виявляється батьком кращої половини з першої пари – тож маємо хепі-енд. Ну й головне – так пояснює режисер – це гарний поклон, яким можна врятувати навіть найгіршу провальну виставу.
Другий акт – цей же театр ставить цю ж виставу десь у провінції, режисера з ними вже давно немає; актори п’ють, сваряться між собою, погрожують вбити одне одного через справи амурні – тим часом до вистави 5 хвилин, 3 хвилини, 1 хвилина. Ті ж декорації – але “ззаду”, ніби з-за лаштунків.
З’являється режисер (йде до зали дивитися як спаплюжили його виставу), а актори грають відверту халтуру: героїня геть п’яна, слова усі забувають, сцени плутаються і накладаються одна на одну; замість одного грабіжника з’являються аж троє, і взагалі – все відверто паскудно.
Але гарний поклон у фіналі – на цьому й виставі кінець.

Кілька фото (УВАГА, деякі доволі провокативні) і традиційне обговорення у самому кінці:

“Кінематографічні штампи; так, працює, викликає сміх що аж живіт надривається – але хотілося б сміятися і від душі …”
“блискуча гра акторів!”
“хочеться, щоб комедія не тільки “отака-от”… робите те, що скажуть [про акторів], відпрацювали блискуче!…”

Алла Підлужна: класичний варіант того, що професійна думка розходиться з думкою глядачів; повні зали, бурхливі оплески – для критиків це привід не погоджуватися з тим, що вистава тостойна.
До акторів ЖОДНИХ претензій, вони лиш виконують те, що скаже режисер; працюють в тому рішенні. Актори виконують роль чесно, самовіддано; може, комусь навіть і сподобалося грати свою роль.
АЛЕ завоювати лише тим, що зуміти зняти труси – це не перемога.
Найбільше претензій – до режисера. Знаю, що ця ж вистава ставилася в одному із театрів Києва. Один в один у вас перенесено звідти.
Було дивно як така вистава може існувати поряд з тією ж “Солодкою Дарусею”…
Можливо, повинні бути й такі вистави.
За роботу, що виклались – дяка вам.

Галина Канарська: претензії до режисера – знали ж, що це копія тамтешньої вистави; не знаю чи треба так опускатися…
А публіка реагувала – і це своєрідна розправа над театром, якого хочеться чекати.
Сумно, що виховали таку публіку – яка так солодко на таке реагує.
Актори не винні.
А ваша вистава “Нація” – [до присутніх] поїдьте до Івано-Франківська і подивіться: можливо, кращої вистави в Україні зараз немає!
Режисер просто переніс цю виставу з Києва до вас, і зробив з акторів маленькі копії; а вони усі самі по собі яскраві!

Петро Колісник: це усе не стосується вашої професійності. Але 3 години витратили марно – свого запасу, своєї енергії; глядачі хизуються, що “тащилися” – не знаю від кого правда…
Чи насправді народ правий? Як в одному театрі можуть вживатися такі речі? Напевне, можуть.
Заради чого? Щоб просто посміятись? – мабуть, не варто; для цього є цирк.
Хотілося побажати швидко переступити цей період пошуку – “а, може, те для глядача; а, може, те?” Не втратьте при цьому гідності театру!
Не завжди треба ТАК догоджати публіці. Краще орієнтуватися на ту, що хочи прийти і пити з чистої криниці, а не з помиїв.

Заступник директора Івано-Франківського театру: існує цілий фан-клуб цієї вистави в Івано-Франківську; багато молоді прийшло до театру через цю виставу – і вони почали ходити й на інші вистави!
Наш директор – він тоді прийшов, зовсім молодий, з колосальною енергією; за вкрай стислі терміни наш театр став Академічним, і ця вистава – одна з перших поставлених. Тоді вирішено було запросити того режисера з Києва, і поставити виставу – яка уже мала великий успіх і багато нагород у минулому.

Ірина Вишневська: бачила вас три рази – і це було дуже сумно.
А актори дуже гарні, професійні. Можливо, у вас проблеми з репертуаром, режисурою?
Нема бажання ще раз вас побачити, чи поїхати до вас.
Я сиділа там і думала: може, це зі мною щось не так? Глядачі радіють, сміються, плещуть в долоні…

=============

Дійсно, мабуть, значно краще було б обійтися без “дешевих” прийомів – без вульгарщини, без надто відвертого жіночого вбрання, без надмірної міміки та жестів;
і – дійсно дуже цікаво побачити їхню виставу “Нація”! Раз галина Канарська такої високої про неї думки.

Таким був сьомий фестивальний день.

Яким був шостий – пригадуємо тут,
Яким був п’ятий – все тут,
Яким був четвертий – бачимо тут,
Яким був третій – дивимося тут
,
Яким був другий – читаємо тут
;
яким був перший – тут.

Не забуваймо дивитися АФІШУ Фестивалю; а після вистави – писати свій відгук у спеціальну книгу в фойє першого поверху; також – брати участь в обговоренні вистави у фойє другого!
Квитки продаються в касі театру за адресою вул. М.Лисенка, 2.
Каса працює з 11.00 до 14.00 та з 17.00 до 19.00
Телефони для довідок: 55-17-14, 52-50-85.

А завтра – восьмий фестивальний день і дві вистави:
Батьківські пороги” театру-студії “Голос” (у приміщенні “Голосу” о 15:00)
Як повернути чоловіка“, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, музична комедія.

Гарного фестивального дня!

  • видно емоційною була вистава, такі ракурси))

  • М.А.

    Як це часто буває, особисте враження не збіглося з думкою професіоналів))) Нарешті була комедія, насправді було смішно. І насправді найсмішнішими були не викрутаси напівголої Брук чи її зняті труси (можливо, тут і був трохи перебір, але його можна вибачити за все решту). Актори справді неймовірні! А місцевим представникам журі замість жорсткої нищівної критики варто було б вибачитися за кричущу неделікатність приймаючої сторони – від випханих батьками на сцену дітлахів з квітами ще до завершення вистави і до таких ж недоречних корзини від губернатора і диплома фестивалю – також задовго до фіналу. Як і за порожню ложу влади (навіщо тоді та корзина…) Вимагати від гостя-режисера високого мистецтва, не забезпечивши навіть елементарної чемності і дотримання правил поведінки на виставі… (Не маю на увазі нікого з поважного журі – то є дуже достойні люди, мова лише про міфічну "вишукану і глибоку чернівецьку публіку"…(((((((()

  • Євген

    Дійсно, з мого погляду, як глядача, була подяка за те, що я побачив, почув. Комедія була вдатною не тільки пікантними позами Віккі. Абсолютно неймовірні були Філіп, Флавія. Режисер свою "божу" причетність показав. Ми сміялися! Дивувалися! Переживали в якихось моментах.

    Завжди звертаю увагу, чи я в момент постановки знаходжуся в кріслі, чи я наче серед самого дійства. Таке було тут: і сардин запах я відчував :)

    Десь монтувальник Тім не був переконливим, десь Віккі з Роджером брали "високі адюльтерні ноти".

    Хоча, дійсно, більше хочеться попросити пробачення у акторів за цих двох хлопчиків, які вискочили і за вуйка Папієва. Це виглядало гидко.

    Я особисто (не)молодий дядько без сентиментів. А от поклін аж за душу хапнув. Режисер був правий!

    Дякую вам, шановні франківці. Готуємося до вас в гості на "Націю".

  • Дмитро

    На жаль вся вистава виглядала попсовою родзинкою!Пози,істерики… Де смак?Де тема? Де висота почуттів?Розгледів все це у чернігівського театру,а у франківців-ні!На жаль!

  • Pingback: Батьківські пороги. Золоті оплески Буковини, день 8.1 | Буковина online()

  • Pingback: Як повернути чоловіка. Золоті оплески Буковини, день 8.2 | Буковина online()

  • artk

    дивно, як це ви не розгледіли смаку, теми, почуттів?!?!?! і однозначно не погоджуся з фразою, що "вистава виглядала попсовою"! кажуть що завгодно, але це була не попсова вистава! автор неодноразово про це нам натякав у тексті!!! це парадоксальна вистава! зрозуміти її дано не кожному! і це чітко видно з того як відреагувала публіка! всі мабуть чекали "попсового" гумору! щоб можна було сміятися і не думати! але тоді це був би не театр!

    як на мене, то навіть ті сцени, які ви називаєте вульгарними і недостойними, варті особливої уваги! вони дають нам можливіть зрозуміти внутрішній світ акторів і персонажів, яких їм випадає грати!

    але кульмінацією є не це… це все дрібниці… головне – це сміх дітей, який лунав підчас вистави! і він був доречним! він був щирим! дітей не так легко обманути! це ми звикли мислити категоріями і жити в рамках нашого розуму! діти живуть відчуттями!

    панове актори, режисери! (не знаю чи ви це будуте читати, але все ж…) найвищою нагородою для вас є не квіти від адміністрації, не листівки чи грамоти, а щирий сміх дітей!

  • Pingback: Золоті оплески буковини 2010, переможці | Буковина online()

  • Ярослав

    ВИСТАВА – дійсно комедія – СУПЕР ! ! !

    дивно чому журі не титулувало цю виставу

    глядачу дійсно було цікаво та смішно

    на відміну від “Мандрівні зорі або Життя – театр”

    я ж йшов на фестиваль комедії за позитивними емоціями

    чи то така Чернівецька штучка своїм присуджувати?

    мало того що не по жанру дали виставу ще й на відкриття висунули (((

    чи то в жюрі були євреї ? )))

    файно дякуєм Івано-Франківському театру ім. І.Франка за гарний вечір та настрій !





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото