Театр. Золоті оплески Буковини, день 7


Сьомий день VI регіонального фестивалю комедії “ЗОЛОТІ ОПЛЕСКИ БУКОВИНИ”; “Театр” (М.Фрейн), Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. І.Франка.

Журі сподобалася гра акторів, але не сподобалася вистава; і те, що глядачам сподобалося – журі також не сподобалося. Претензії до режисерської роботи та директора Івано-Франківського театру за таку виставу.
Певна кількість глядачів під час антракту пішли геть.

Сюжет на перший погляд заплутаний, але насправді нескладний: режисер ставить виставу, генеральна репетиція, завтра – прем’єра. Режисер має за коханок практично усю жіночу частину акторського та адміністративного складу. Та вистава – комедія: думаючи, що в будинку нікого не буде (навіть економки), туди приходить спочатку одна пара, а потім й інша; а потім ще й грабіжник; а укінці – арабський шейх, якого убивають. Але грабіжник виявляється батьком кращої половини з першої пари – тож маємо хепі-енд. Ну й головне – так пояснює режисер – це гарний поклон, яким можна врятувати навіть найгіршу провальну виставу.
Другий акт – цей же театр ставить цю ж виставу десь у провінції, режисера з ними вже давно немає; актори п’ють, сваряться між собою, погрожують вбити одне одного через справи амурні – тим часом до вистави 5 хвилин, 3 хвилини, 1 хвилина. Ті ж декорації – але “ззаду”, ніби з-за лаштунків.
З’являється режисер (йде до зали дивитися як спаплюжили його виставу), а актори грають відверту халтуру: героїня геть п’яна, слова усі забувають, сцени плутаються і накладаються одна на одну; замість одного грабіжника з’являються аж троє, і взагалі – все відверто паскудно.
Але гарний поклон у фіналі – на цьому й виставі кінець.

Кілька фото (УВАГА, деякі доволі провокативні) і традиційне обговорення у самому кінці:

“Кінематографічні штампи; так, працює, викликає сміх що аж живіт надривається – але хотілося б сміятися і від душі …”
“блискуча гра акторів!”
“хочеться, щоб комедія не тільки “отака-от”… робите те, що скажуть [про акторів], відпрацювали блискуче!…”

Алла Підлужна: класичний варіант того, що професійна думка розходиться з думкою глядачів; повні зали, бурхливі оплески – для критиків це привід не погоджуватися з тим, що вистава тостойна.
До акторів ЖОДНИХ претензій, вони лиш виконують те, що скаже режисер; працюють в тому рішенні. Актори виконують роль чесно, самовіддано; може, комусь навіть і сподобалося грати свою роль.
АЛЕ завоювати лише тим, що зуміти зняти труси – це не перемога.
Найбільше претензій – до режисера. Знаю, що ця ж вистава ставилася в одному із театрів Києва. Один в один у вас перенесено звідти.
Було дивно як така вистава може існувати поряд з тією ж “Солодкою Дарусею”…
Можливо, повинні бути й такі вистави.
За роботу, що виклались – дяка вам.

Галина Канарська: претензії до режисера – знали ж, що це копія тамтешньої вистави; не знаю чи треба так опускатися…
А публіка реагувала – і це своєрідна розправа над театром, якого хочеться чекати.
Сумно, що виховали таку публіку – яка так солодко на таке реагує.
Актори не винні.
А ваша вистава “Нація” – [до присутніх] поїдьте до Івано-Франківська і подивіться: можливо, кращої вистави в Україні зараз немає!
Режисер просто переніс цю виставу з Києва до вас, і зробив з акторів маленькі копії; а вони усі самі по собі яскраві!

Петро Колісник: це усе не стосується вашої професійності. Але 3 години витратили марно – свого запасу, своєї енергії; глядачі хизуються, що “тащилися” – не знаю від кого правда…
Чи насправді народ правий? Як в одному театрі можуть вживатися такі речі? Напевне, можуть.
Заради чого? Щоб просто посміятись? – мабуть, не варто; для цього є цирк.
Хотілося побажати швидко переступити цей період пошуку – “а, може, те для глядача; а, може, те?” Не втратьте при цьому гідності театру!
Не завжди треба ТАК догоджати публіці. Краще орієнтуватися на ту, що хочи прийти і пити з чистої криниці, а не з помиїв.

Заступник директора Івано-Франківського театру: існує цілий фан-клуб цієї вистави в Івано-Франківську; багато молоді прийшло до театру через цю виставу – і вони почали ходити й на інші вистави!
Наш директор – він тоді прийшов, зовсім молодий, з колосальною енергією; за вкрай стислі терміни наш театр став Академічним, і ця вистава – одна з перших поставлених. Тоді вирішено було запросити того режисера з Києва, і поставити виставу – яка уже мала великий успіх і багато нагород у минулому.

Ірина Вишневська: бачила вас три рази – і це було дуже сумно.
А актори дуже гарні, професійні. Можливо, у вас проблеми з репертуаром, режисурою?
Нема бажання ще раз вас побачити, чи поїхати до вас.
Я сиділа там і думала: може, це зі мною щось не так? Глядачі радіють, сміються, плещуть в долоні…

=============

Дійсно, мабуть, значно краще було б обійтися без “дешевих” прийомів – без вульгарщини, без надто відвертого жіночого вбрання, без надмірної міміки та жестів;
і – дійсно дуже цікаво побачити їхню виставу “Нація”! Раз галина Канарська такої високої про неї думки.

Таким був сьомий фестивальний день.

Яким був шостий – пригадуємо тут,
Яким був п’ятий – все тут,
Яким був четвертий – бачимо тут,
Яким був третій – дивимося тут
,
Яким був другий – читаємо тут
;
яким був перший – тут.

Не забуваймо дивитися АФІШУ Фестивалю; а після вистави – писати свій відгук у спеціальну книгу в фойє першого поверху; також – брати участь в обговоренні вистави у фойє другого!
Квитки продаються в касі театру за адресою вул. М.Лисенка, 2.
Каса працює з 11.00 до 14.00 та з 17.00 до 19.00
Телефони для довідок: 55-17-14, 52-50-85.

А завтра – восьмий фестивальний день і дві вистави:
Батьківські пороги” театру-студії “Голос” (у приміщенні “Голосу” о 15:00)
Як повернути чоловіка“, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, музична комедія.

Гарного фестивального дня!


Tags: , , ,