XVIII МІЖНАРОДНИЙ ГУЦУЛЬСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ відбувся!

Фотозвіти (окремими публікаціями, тому що дуже багато фото):

[ДЕФІЛЯДА]
[ЦІКАВІ ГУЦУЛЬСЬКІ ОБРАЗИ]
[МАЛА СЦЕНА]
[СУВЕНІРИ ВІД НАРОДНИХ МАЙСТРІВ]
[ГОЛОВНА СЦЕНА]
[ПОЛІТИЧНА АГІТАЦІЯ]
[СПЛАВ ДАРАБИ!!!]
[РЕКОРДНА КУЛЕША]

Цього року МІЖНАРОДНИЙ ГУЦУЛЬСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ приймала Вижниця: 1600 учасників з різних реґіонів України, гуцульська делегація із МУРМАНСЬКА, з Румунії; сплав дараби уперше за 30 років, найбільша в Україні кулеша (140 літрів!) – що може промовляти красномовніше?

Але про все послідовно.
Отже, вісімнадцятий Міжнародний Гуцульський Фестиваль розпочав свою роботу в суботу, 29 вересня; і усе почалося саме біля Вижницької РДА: тут на центральній вулиці було сформовано колону із учасників Фестивалю. І що є найбільш визначальним  – можна було сфотографувати окремо делегації з різних гуцульських громад.
Настрій був справді святковий: відусюди лунали запальні гуцульські мелодії, святкова метушня і перші незабутні враження, веселий сміх – атмосферу передчуття і очікування було забезпечено цілком.

Десь по десятій колона рушила у бік центру міста, а відтак – до Головної сцени Фестивалю, яка розташувалася на стадіоні; де відбулося урочисте відкриття Фесту і вітальний святковий концерт.
У цей же час чимала категорія присутніх (звісно, не з числа задіяних у святкових заходах) окупували столики закладів громадського харчування – ті, у свою чергу, розмістилися позаду стадіону.


Ціни, як бачимо – цілком демократичні.
Щоправда, частування на Фесті зовсім не стало його (НА ПРЕВЕЛИКИЙ ЖАЛЬ!) родзинкою: типовий для усіх наших ярмарків і масових заходів шашлик, курячі крильця, пиво-квас… В ЖОДНІЙ з палаток не можна було придбати НІЧОГО з гуцульської кухні. Абсолютно нічого!
Шкода.

Далі обстановка дещо набула більш такого собі буденного забарвлення – і публіка помаленьку почала розходитися “на обідню перерву”;
представники ЗМІ, оргкомітет Фесту, правда, такої розкоші собі дозволити не могли: на 13:00 була  запланована прес-конференція:

Пан Ватаманюк, пан Гриндей, пан Куліш, пан Никифоряк.

В ході прес-конференції було підтвердежно участь 1600 учасників Фестивалю; було відмічено, що це не просто фестиваль як мистецький захід – адже також заплановано було й ряд ділових зустрічей з приводу співпраці в культурній, мистецькій сферах, економіці, бізнесі.
Крім того, Володимир Куліш повідомив, що у приватній телефонній розмові Президент України Віктор Ющенко підтвердив готовність підписати указ з гуцульської “тематики-проблематики”: адже дійсно, гуцульськими є 8 територіальних одиниць у трьох областях України; крім того – 25 сіл у Румунії! І при цьому немає законодавчіх норм, які б сприяли розвитку і збереженню саме гуцульської самобутньої культури.
Варто також нагадати, що у Румунії гуцули мають свого представника у парламенті, а також отримують цільове фінансування в розрахунку на чисельність тієї чи іншої гуцульської громади.

Щодо фінансування: так, безпосередньо бюджет Фестивалю склав 350 тисяч гривень, але ж це далеко не усі кошти, витрачені так чи інакше – було зроблено ремонти фасадів будівель у Вижниці, відремонтовано дороги і здійснено ще багато витрат з різних джерел.

Загальний бюджет Фестивалю, відмітив Володимир Куліш, склав понад 2 мільйони гривень.

Далі – традиційний вихід ключових осіб до преси, де в умовах чудового природнього освітлення телеканали мають змогу записати відповіді на запитання кореспондентів.

Після обіду відбулася запланована науково-практична конференція з гуцульської тематики;
а також – конкурсна програма за жанрами.

Загальна диспозиція була наступною: у Райдержадміністрації – науково-практична конференція, звідси ж почалася урочиста хода перед відкриттям Фесту;
у центрі міста – на площі сцена, позаду сцени – ярмарок народних виробів (саме тут можна було придбати справжні роботи майстрів, хоча “made in china” також вистачало);
перед стадіоном і на ньому – також палатки з торговельними точками, але тут вже усе майже складалося з китайського непотребу. На жаль.
На стадіоні – Головна сцена (основні події – відкриття, закриття, вітальний та гала-концерти, нагородження учасників – відбувалися саме тут);
позаду стадіону – палатки і столики від громадського харчування. НІЧИМ ГУЦУЛЬСЬКИМ ТУТ НЕ ЧАСТУВАЛИ. Тільки шашлик, курячі крильця, пиво-квас-горілка, ну і таке інше.
Біля мосту через Черемош на другий день Фестивалю зварили рекордну кулешу (140 літрів!), що одразу ж було зафіксовано представником книги рекордів України; тут же почався сплав дараби – яка стала першою за останні 30 років, і у якій мужньо взяли безпосередню участь перші особи області та району.

Отже, другий день.
Якщо у суботу погода видалася ясною і дуже сонячною, то у неділю – похмуро, дощило, і різко похолодало. Для фотозйомки, звісно, яскраве сонце – мабуть, найгірший ворог. Але з іншого боку – на другий день обстановка була вже далеко не такою урочистою, і делегації учасників вже було не так легко виокремити з-поміж натовку (як попереднього дня під час дефіляди).
Десь під 12 годину в містечку мало кого можна було зустріти на вулицях: усі пішли до мосту дивитися і куштувати рекордну кулешу.

А там, “біля мосту”, було справді весело: гучні промовки, тости, вітання, реєстрація рекордної кулеші; та ще й сплав дараби!
Після традиційної чарки (чи декількох…) учасники сплаву мужньо зайняли свої місця на плавзасобі – і під гучні підбадьорювання та вітання легко пішли за течією, встигаючи у таких досить екстримальних умовах привітно посміхатися, відповідати на привітання та позувати перед численними фото та відеокамерами.
Сплавлялися, правда, не надто далеко: метрів за триста-чотириста униз за течією вже чекала пожежна машина із прив’язаним до бампера тросом та МНС-ники, які мали дарабу “зловити” і зачепити за цей трос. Крім того – машина рятувальної служби і, звісно ж, транспорт для VIP-персон.
Усе пройшло за планом, жодних позаштатних ситуацій – тому, приставши до берега, сплавники ще пофотографувалися деякий час (дехто перехилив чарчину тим часом); а потім – піднялися догори (на досить високий кам’яний насип), привіталися з присутніми, і з явно піднесеним настроєм зникли за тонованими вікнами автівок.

Протягом цих подій “біля мосту” вже практично нікого не залишилося – усі вирушили до Головної сцени (чи одразу й за стадіон, поближче до шашликів, пива і горілки).
Офіційна частина була різноманітною і не занудною: так, керівник ансамблю “смерічка” на прохання міністра культури заспівала сороміцьку коломийку; Володимир Куліш прямо на сцені приміряв подарованого йому гуцульського капелюха; усі, що мали особливі заслуги перед Фестивалем, отримали подяки від Президента України.
А загалом – абсолютно усі без вийнятку учасники отримали відзнаки, призові місця, подяки; і, звісно ж, народне визнання та масу позитивних емоцій.
Тут же урочисту фестивальну естафету було передано КОСОВУ, який зустріне наступний, дев’ятнадцятий фестиваль.

Люду у неділю відчутно побільшало на стадіоні: вочевидь, у суботу жителі міста й прилеглих сіл були зайняті господарськими турботами; а вже у неділю відвідали Фестиваль.
Неможливо також не відмітити, що окрім самих учасників дійства і місцевих (а також преси), можна сказати, ніхто практично на Фестиваль не приїхав. Під час прес-конференції, до речі, було відмічено кимось із присутніх, що добиратися, наприклад, із сусідньої області довелося з двома пересадками; і що якби транспортне питання було поставлено на вищий рівень – гостей Фесту було б набагато більше.

Далі до самого завершення глядачі вже здійснювали таку собі круговерть від сцени до торгових палаток та місць харчування і назад; хто немісцевий – ближче до години четвертої-п’ятої почали потрохи збиратися і вирушати домів.

Що ж!
Хай лунає над Карпатами девіз цьогорічного фестивалю:

БУДЬМО МОЦНІ, ТРИМАЙМОСЯ КУПИ, БО МИ БІГМЕ ТОГО ВАРТІ!





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото