“Так говорив вуйко Дезьо”, Валентин Ткач


Валентин Ткач, автор колонки на УП і письменник, презентував сьогодні свою книгу “Так говорив вуйко Дезьо” (видавничий дім “Букрек”), презентував у тролейбусі за маршрутом “четвірки” – від Резиденції до Кемпінга; протягом мандрівки-презентації – розповідав, промовляв, цитував напам’ять уривки з книги і радо ділився думками, спогадами, роздумами

тверда обкладинка,
м’яка обкладинка,
колонка автора на УП;

усе, зібране в книзі, можна прочитати в авторській колонці на УП – зрештою, усе одно захочеться придбати книгу і мати усе це у папері:)
сама книга була доступна ще на День міста – але широкого розголосу не набула, мабуть, бо офіційна презентація відбулася лиш тепер; та й книжковий ярмарок, осінньо-холодний, не дуже сприяв..

Видано у двох варіантах: тверда обкладинка і м’яка; тверда – оформлена як такий собі дашок із дранки; м’яка – зображено самого, вочевидь, вуйка Дезьо, Карпати, і, мабуть, символ споживацької ідеології та капіталізму – сучасну автівку.

Знайшовся в мережі гарний відгук на ці оповідання, від блогера Тараса Тронки:

Дуже люблю оповідання Валентина Ткача про вуйка Дезьо на “Українській правді. Життя”. У неспішних, лаконічних і разом із тим – атмосферних діалогах раптом окреслюються фрази, які своєю небуденною точністю справляють ефект маленької блискавки у свідомості, що змінюється відчуттям доторку до одночасно – своєї власної сутності – і чогось вищого, неймовірно високого, як небо. Не дивно, що події відбуваються у горах – там дійсно більше неба.

Ці оповідки-притчі не варто читати поспіхом чи вряд, – вони потребують окремого смакування, як гарний напій чи наїдок. Власне, вони і є наїдком – тільки не для тіла, а для душі, серця, і розуму. Його корисно вживати і в добрий час, і – особливо – у часи душевної розгуби.

На хвилину забудьте про навколишню метушню, розслабте закляклі м’язи і дайте трохи спокою своїй душі. А Ткач із вуйком вам допоможуть.


Валентин Ткач і “Так говорив вуйко Дезьо” у м’якій обкладинці, ще на зупинці “Університет”


Дуже цікава книга, і дуже цікава презентація; проїжджаючи містом, автор згадує різні моменти стосовно Театральної площі, корпуса матфаку; розповідає деякі притчі від вуйка Дезьо, ділиться тим, як взагалі почав писати.
А почав писати – у “досить складний” для автора час, емоційно досить складний; і ось, ділячись своїми роздумами, почув якось у відповідь, що треба про це не розповідати, а писати.
Почав писати, а потім і публікуватися у своїй колонці на УП.
Тепер, ось, вийшла книга; її презентовано, зокрема, й у Києві, Львові. Наклад із твердою обкладинкою, кажуть, вже розкуплено.


Автограф-сесія, вже на Кемпінгу

Нагадаємо,
прочитати усе можна у авторській колонці на УП,
придбати книгу, якщо немає у книгарні, –
тверда обкладинка,
м’яка обкладинка.

Трохи більше фото в альбомі на ФБ.





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото