В міськраді серед галереї бургомістрів, комісарів та примарів Чернівців не вистачає, як мінімум, ще одного портрету…

Вважає Володимир Бешлей, депутат міської ради і голова ЧМГМО «Спілка Активної Молоді», яка і підготувала та розіслала відповідний прес-реліз.

Осип Безпалко

А ось і сам оригінал тексту, розміщується “as is“:

Наше рідне місто Чернівці має довгу та складну історію. Однак до цього часу багато її сторінок залишаються невідомими. Тому наукова громадськість Чернівців постійно проводить вивчення та дослідження історичної спадщини рідного міста, при цьому в літописі Чернівців з’являються нові, документально обґрунтовані сторінки.
Науковими дослідженнями останніх років виявлено досі невідомі імена знакових історичних постатей, які керували міською владою в переломні періоди історії. Серед них – призначений в листопаді 1918 року українським урядом Буковини комісар міста (бургомістр) Осип Безпалко, відомий громадсько-політичний діяч Буковини, який згодом, в 1919-1920 роках, займав посаду міністра праці в уряді Української Народної Республіки.
«Ознайомившись з історичними документами про діяльність першого українського керівника міста Чернівці, я звернувся до Чернівецького міського голови М.Федорука з пропозицією відновити історичну справедливість, забезпечивши виготовлення та розміщення в сесійній залі Чернівецької міської ради портрету Осипа Безпалка» – заявив Володимир Бешлей, депутат міської ради.
В разі ігнорування його звернення, В. Бешлей має намір винести в порядку депутатської ініціативи відповідний проект рішення на сесію Чернівецької міської ради.
С. Рубанець

Довідка:
Осип Безпалко народився 1881 року в м. Чернівцях. Після закінчення учительської семінарії вчителював в селах Глибока, Оршівці та Каменка, містах Серет та Чернівці. Викладав в учительській семінарії м. Чернівців.
В 1906-1918 роках голова буковинської соціал-демократичної партії, керівник її друкованого органу “Борба” (1908-1914). Член правління товариства “Українська Школа” в Чернівцях. Голова читальні “Воля”.
В 1918 р. був членом буковинської секції Української Національної Ради від соціал-демократичної партії. Представляв Буковину на львівській Конституанті 18 жовтня 1918 р. З 25 жовтня 1918 р. голова комісії народної оборони буковинського Крайового Комітету. 3 листопада 1918 р. був головним доповідачем Буковинського Віча в Робітничому Домі та на площі Єлизавети.
6 листопада 1918 р. очолюваний Омеляном Поповичем український уряд Буковини призначив його комісаром міста (бургомістром) Чернівці, а згодом уповноважив представляти інтереси Буковини перед Українською Національною радою у Львові та урядом гетьмана П. Скоропадського у Києві. Член Української Національної Ради ЗУНР, член Трудового Конгресу УНР. Делегат ЗУНР при передачі нотифікації постанови про злуку ЗУНР з УНР. З березня 1919 р. – референт дипломатичних справ Буковинської Ради в Станіславові. В 1919-1920 роках — міністр праці УНР.
Після окупації Буковини Румунією був змушений емігрувати з Буковини. На еміграції лектор Української Господарської Академії в Подебрадах (з 1922). Доктор філософії Карлового університету в Празі. Автор численних політичних статей, розвідок про німецько-слов’янські взаємини на початку 19 століття.
В 1945 році заарештований більшовиками в Празі, вивезений в СРСР і висланий в Казахстан, де загинув в 1950 р.

Схоже, що суть справи є суто історичною і не несе в собі жодної конфліктності; тобто які тут можуть перетнутися інтереси (майнові, владні) – щоб хтось був проти?


Tags: ,