Сергій Рогов
Людмила Мещерякова [ludpunkt@ukr.net]
Перші писемні згадки про фестиваль Свірж походять з весни цього року… Фанатів фестивального життя просто накрило хвилею захоплення щодо підборки виконавців, масштабів території та задумів організаторів. Квитки розкуповувалися не дивлячись на їхню немалу ціну (приблизно 250 грн). Рекламні роліки крутилися по багатьох каналах, фестиваль «Свірж» запрошував гостей з багатьох рекламних білбордів у всіх містах України, що свідчило про неабиякий бюджет дійства. Люди збирали гроші на цю поїздку, заощаджували, не їхали на інші фести – чекали дива. І воно, звичайно, не забарилося…
Ось нарешті ми прибули до Львова, квитки на потяги з Чернівців розкуповувалися швидко, загальний вагон був набитий рюкзаками, гітарами, щасливими фестивальниками. «І ви туди ж?» - лунали питання. «Так, ми їдемо на Свірж!!!!». У Львові, одразу біля входу до вокзалу чекали маршрутки до фесту, 40 хвилин і ми побачили простору територію загороджену сіткою, наметовий табір, стоянку, три сцени, базарчик, натовпи люду. Оглянувши наметове містечко, зрозуміли, що якщо не хочемо прокидатися від спеки, підсмажувати намет і харчі – треба тікати з наметового табору, нажаль місце для нього, як і майже на всіх фестах, було обране під відкритим небом, на схилах. Намет поставили у лісочку і помітили, що а воду-то немає….
Є річечка-смердючечка неподалік від наметового табору, в якій пралися і милися всі на початку фесту, потім вона трохи поміняла колір і стала настільки коричневою ще й з білим шматтям піни, що пральня і баня там закрилися. Воду привозили машинами і продавали по 50 копійок літр….Обіцяли души – придумали своєрідний варіант – поставили великі намети, в які можна було зайти і вилити на себе водички з машини, холодної звичайно і після шаленої черги. От туалетів було багато, зі сторони це виглядало, ніби їх на всіх хватало, але насправді виявлялося, що половина з них зачинені. Обіцяної польової кухні за доступною ціною теж не було, можливо, за неї була келешка на вогні.. Але тарілочка того варева за 15 гривень.. як на мене, то геть не по0польовому.. Це були побутові аспекти.
Щодо звуку і сцен – обладнання надзвичайно, рідкісно чудове, звук ідеальний, розташування сцен та вибір території з огляду на звукові особливості місцевості – теж дуже продуманий і професійний. На фесті було чотири сцени – головна, фолькова, танцювальна та рок-сцена. Від головної та рокової наверх розходився природній амфітеатр, за рахунок чого акустика було пречудовою. Перший день пройшов на ура – неперевершена Ніно Катамадзе, Плач Єремії, Юркеш, Аулі, Оркестр Янки Козир, Гуцул Каліпсо, От Винта. Все ц е із фестивальним настроєм, хорошою погодою, гарним звуком сподобалося дуже.
А от на наступний день все змінилося. Ранком відтанцювала танцювальна сцена, народ потягнувся митися на озеро, купувати сувеніри і просто тинятися вуличками базару, чекаючи вечірнього дійства. Але воно не почалося. О 17 годині мали б початися виступи на головній та рок-сценах, але сцени мовчали. Коли ми підійшли до головної сцени, то побачили, що її розбирають!! Те саме відбувалося і з рок-сценою та танцювальною. По табору поринули чутки про «геніальне кидалово» - розповідали, що організатори змилися з всіма грошима за квитки, не заплативши ні за сцени, ні гонорари артистам.
Читати далі…