Про головне в кольорах
Сьогодні відбулося відкриття невеликої, але затишної кав”ярні на розі вулиць Університетської та Сковороди.
Як і обіцяли анонси – присутні отримали трохи літератури від Олександра Бойченка, який читав власну прозу з ще не виданої книги “Аби книга” та трохи музики від Миколи Доляка – так що сподівання власника закладу Василя Дроняка, щодо трохи культурної кав”ярні – цілком виправдалися.
===
===
Головне – не було Тетяни Логуш;
інше – це вже організаційні моменти: церемонію дещо розтягнули, ведучі, бувало, запросять на сцену наступних шановних гостей, які мають вручати нагороди, – а при цьому попередніх номінантів ще не нагородили (“ви залишайтесь на сцені, – командує Ольга Сумська, – а ми поки завершимо нагородження переможців у попередній номінації”); або “забули” нагородити когось у якісь із номінацій.
Прізвища нагороджених часто звучало не надто чутно, а подекуди було незрозуміло – це прізвище особи, яку зараз нагородять, чи особи, яку щойно нагородили.
Змучені гості ближче до 20 години (в розкладі було заявлено, що о 20:00 нагородження вже буде завершено і почнеться святковий фуршет і концерт) вже снували туди-сюди залою, виходили на вулицю, пили ще по пиву (“Славутич, Карлсберг груп” безкоштовно наливав протягом усього часу “Славутич”, “Балтику” і квас), каві (також була доступна протягом усього часу, від Якобз) – і взагалі, увага якось значною мірою розсіялася.
Крім того, не було (як минулого року) моніторів, які транслювали наживо крупним планом усе, що відбувається на сцені.
Після церемонії розпочався фуршет (хвилин за 20 гості розібрали практично усе зі столів, окрім напоїв) – вино, коньяк, закуски; і – концерт Тартака.
Порівняно з минулорічним симфонічним оркестром – мабуть, не дуже доречний; але багато кому сподобалося і було дуже навіть весело.
Сам конкурс – це, безперечно, мегаподія; що показово – Вікторія Гранецька (переможиця у найпрестижнішій номінації “романи”) під час промови зазначила: “це мій перший твір! Я не думала, що можна ось так виграти – нікого не знаючи у цьому середовищі”;
тобто хто відчуває, що може – варто писати, надсилати: можна отримати призове місце – і одразу інтерес видавців.
Нововведення – в усіх номінаціях з’явилися підномінації творів для дітей; дуже гарне починання, правильне, логічне і довгоочікуване.
Із Чернівців і області, на жаль, нікого серед переможців і дипломантів названо не було. Дмитро Сухолиткий-Собчук (перша премія у номінації “кіносценарії”) – його було заявлено як киянина, і це означає, що він сам себе вказав як киянина.
До осені вже можна буде побачити у книгарнях деякі з романів-переможців, цікаво буде почитати і скласти власне враження.
Далі – цікавий відеорепортаж від 24tv.ua, кілька показових цитат, лінків, і сам список переможців в усіх номінаціях:
Читати далі…
Гарне очікуване традиційне свято; мабуть, із (у великій мірі) постійними відвідувачами – які добре знають святкові традиції, у яких ґаздів бринза-мамалиґа-шашлики смачніші; і які мають гарне товариство би перехилити чарочку-другу-третю-десяту.
Читати далі…
Iforum проходить уже втретє, і набирає неабияких обертів: цього року учасників було, мабуть, більш, ніж удвічі більше за минулорічну кількість: на кожному з чотирьох потоків знайти вільно крісло було подекуди дуже складно (в той час як минулого року, принаймні на головній секцій у центральній залі, було таки багато вільних місць).
Безперечно: цей форум збирає людей, які диктують моду (якщо так можна сказати) в нашому інтернет-бізнесі; організатори і доповідачі – ключові особи сфери, авангард нашого онлайнового бізнесового прогресу.
Читати далі…
Саме під такою назвою на Центральній площі міста сьогодні була встановлена скульптурна інсталяція Анатолія Федірка.
Щоправда, ненадовго. Вже завтра вона буде перевезена в Одесу – місто, на думку Федірка – більш толерантне ніж сьогоднішні Чернівці.
Пан Анатолій навіть зізнався, що хотів би творити в Одесі.
Встановлений пам’ятник, зі слів автора – це відтворення реальної сцени із життя Чернівців 1905 року, і тільки тут, у Чернівцях, так віталися добродії, знімаючи капелюха, а панянки вдягалися витончено, такими і є справжні чернівчани.
Ця маленька революція у міській раді, вважає Пан Федірко, показала, що міські депутати не знають і не розуміють де вони знаходяться. У міській раді люди не мають жодного стосунку до Чернівців. Вони не є такими галантними, не носять пенсне, а жінки не є такими артистичними, як ті чернівчани початку ХХ-го століття.
Тому, допоки у міській раді нічого зміниться, пам’ятник перебуватиме в Одесі.
- Чемодан, – каже митець,- у композиції символізує прощання. Раджу депутатам – чемодан, вокзал і до побачення!
“Главред” склав власний рейтинг «ТОП-10 найуспішніших українських письменників», завдяки якому можна легко визначити, кого в Україні найбільше читають і найактивніше купують.
При складанні рейтингу враховувалися виключно тиражі примірників книжок, проданих за часів незалежної України і виключно на її території. До уваги брали продану кількість паперових книжок, а не електронних чи аудіоверсій.
Крім того, рейтинг складався виключно з авторів, які живуть і творять в Україні і відомі перш за все своїми художніми творами. Не включали до цього переліку і держзамовлення.
Читати далі…
