Арт-стілець для пересічного українського електорату
[Головна публікація про День міста 2009]
Колекція робіт Анатоля Федірка біля “Букініста” поповнилася ще одним шедевром:
Про головне в кольорах
[Головна публікація про День міста 2009]
Колекція робіт Анатоля Федірка біля “Букініста” поповнилася ще одним шедевром:
Чернівецький митець Анатоль Федірко завжди почуває себе щасливим та успішним. І вкотре знову шокує люд своїми перфоменсами. Цього разу його арт-проект відбувся у глиняному кар’єрі під багатозначною назвою „Усі ми діти Юлії Тимошенко”. З назви вже не важко здогадатись на якій політичній персоні акцентувався митець. [фото дивимося тут - ред]
Анатоль Федірко – особистість непересічна, цікава та епатажна. Черговий піар сам собі митець традиційно влаштовує крізь призму політиків. Маючи особливе ставлення до чинної Прем’єрки, її і обрав собі у жертву. Ляльку одягнув у симпатичний діловий костюм, зав’язав косу, прибив до хреста та поніс на так звану Голгофу. Федірко каже, що це жодним чином не є проявом його особистого ставлення до Юлії Володимирівни. Втім, на жінку та чоловіка в політиці має свій погляд.
Анатоль Федірко, митець: „Чоловіки, які оточують Юлію Володимирівну – це політичні євнухи. І на жаль, це великий мінус, бо пані Тимошенко відчуває себе царицею Клеопатрою. Це не правильно, тому що вона все ж таки жінка і їй треба все ж таки якось на свій контекст жінки, тому що політика, суспільство європейське і соціум – він орієнтований на чоловіка – політика, бізнесмена, батька…”
Пересічним чернівчанам було на що подивитись. А один працівник глиняного кар’єру, де усе відбувалось, почав допомагати Анатолю. Спершу чоловік Прем’єрку осміював, згодом нарвав їй квіти у знак шани, а потім розчулився, як у Тимошенко болить голова за народ.
Анатоль Федірко, митець: „У перфоменсі важливі соціальні контексти. Болить у Юлії Володимирівни голова за країну? Болить. Так думають прості люди.”
Привернути до себе увагу теж треба вміти, навіть, якщо при цьому ти свідомо користуєшся славою інших персон. Зрештою, краще, аніж Федірку це не вдавалось нікому. Так само на спині поніс свою ляльку пан Анатоль додому – спалювати передумав. Мовляв, це куди простіше, аніж нести хрест на своїй спині.
Оксана Денесюк
Учора відомий митець і художник Анатоль Федірко представив свій новий арт-проект “Усі ми діти – Ю.В.Тимошенко”; при чому дійство відбувалося на закинутому цегельному заводі.
Фото – Леонід Прокопчук (only-negation.livejournal.com; introspirit@gmail.com);
дивимося як це було:
Окремою публікацією виносимо байкерський мотопробіг вулицями міста із колоритними дівчатами з не менш колоритними прапорами на борту
Було справді класно. Знаєте – стільки цікавих світлин вийшло, стільки цікавих облич, сцен, образів – що вирішив в анонсі навмисне виставити зображення… такі собі – “абстрактні”, іншими словами – НЕ обличчя героїв [підписи до світлин - Ірина Рехло]:
кросівок солістки Олі з гурту “Йоко і Самураї” )))
червоний клубочок)))
А ще – величезне прохання до громади долучитися до справи і допомогти підписати зображення іменами діючих осіб.
Далі – багато-багато дуже-дуже цікавих світлин, переконливо раджу переглянути (це – далеко не усі; якщо когось цікавлять усі чи деякі в оригінальному розмірі – просто виходимо на зв’язок і щось придумаємо):
Читати далі…