Жан Побе. Якісь формальності про себе говорити, мабуть, не хотілося б. Освіта вища, ІТ-сфера. Якщо абстрактно, то мою зайнятість можна поділити на три частини: заробіток грошей прийнятним для власного світогляду способом, сприяння/допомога тим, хто створює (мистецький менеджмент/організація) та продукування власного. Всі три напрямки вважаю для себе обов’язковими. Кожен ж з них, за умови відсутності двох інших, вважаю безглуздим або нездійсненним. Також займаюсь алтимат фрізбі (це такий командний вид спорту з літаючим диском). Люблю подорожувати. Роблю тільки те, що подобається і те, чого хочеться. Надіюсь так буде завжди. [більше про Жана Побе тут - ред.]

Місію кіноклубу Картон можемо бачити у маніфесті (vk.com/topic-21876799_26433179); що б ви до цього додали? Чи, може, сформулювали щось простіше, менш сухою мовою?

По-перше я прагну створити якісний осередок, довготривалий продукт, в якому важлива кожна деталь. По-друге хочу, аби кіно не сприймалось як скороминуща розвага, а саме як вид мистецтва, дуже цікавий вид, адже є синтетичним, з безліччю можливостей.
Читати далі…

1 квітня 2012 року Культурно-мистецькому центру Українська книга виповнилося 10 років. Як влучно сказав Олег Хавич, “головне досягнення у тому, що Українська книга відбулася і залишилася українською книгою”. В принципі, по суті додати нема що і по цій же суті більше ні про що і не йшлося.

Люблю Українську книгу і часто туди заходжу. Але Українська книга тому й не просто книгарня, а “культурно-мистецький центр”, що тут окрім книгарні ще щось є.
Оці “ще щось” радують значно менше:
“наш формат” закрився (банально пропадає гарне приміщення позаду книгарні…),
галерею TRAFIK геть не чути (такий собі прохід до Літкафе коли книгарню вже зачинено),
Літкафе як місце проведення культурних заходів -  суб’єктивно найкращі свої часи залишило далеко позаду: ще там, де були не пересварилися з “Грані-Т” і де були класні літературні вівторки (та й не тільки вівторки).
Читати далі…

Усі чули про “Українську осінь в колі друзів” Федірка у 93-му? Учора мали нагоду побачити відео в Літкафе.
Читати далі…

Учора в літкафе на Центральній Вахтанг Кіпіані, шеф-редактор Владометра (vladometr.org), представив проект у рамках такого собі турне (перед цим, наприклад, був Тернопіль, де було значно спекотніше, аніж у нас).

Що таке цей Владометр? Дивимося невеличку презентацію:

Отже, це “…новий український Web 2.0 інструмент суспільного контролю влади, зміст якого генерується не лише редакцією, а й самими користувачами. Його мета — зробити українську політику більш прозорою і менш популістською.”
Читати далі…

Thomas Kerry, допомагав перекладати на англійську; Крістіна Кельті, перекладачка; Марія Куліш, ведуча вечора

Крістіна Кельті, перекладачка з і на англійську та німецьку мови, представила сьогдні в Літкафе свої переклади;
у першу чергу – листів Нінон Гессе з німецької на українську (Ninon Hesse Ninon Hesse), один із яких можна побачити у блозі перекладачки (від 1 лютого 1913).
Читати далі…

26 жовтня о 18:00 в “Literatur Caf?” КМЦ «Українська Книга» (м. Чернівці, Центральна площа, 10) відбудеться зустріч з Іваном Монолатієм та Василем Іваночком.

Іван Монолатій — один із засновників-ідеологів й науковий редактор історико-краєзнавчої серії «Моє місто» івано-франківського видавництва «Лілея-НВ», член редакційної колегії Незалежного культурологічного часопису «Ї». У книзі «Разом, але майже окремо: Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867-1914 рр.» науковець з’ясовує проблемні моменти у взаємостосунках етнонацій (українців, поляків, румунів, євреїв, німців) на підавстрійській території, тож маємо про що поговорити-сперечатися.
Читати далі…