Є в історії буковинського краю дата, про яку ми з вами повинні завжди пам’ятати. Події 3 листопада 1918 року вразили серця багатьох українських патріотів, які хотіли приєднання нашої зеленої Буковини до українських земель. Приємно спостерігати як з кожним роком чіткіше й повніше усвідомлюється значення цього важливого акта 3-го листопада 1918 р. у непростому процесі державотворення України. Адже за тих умов, коли державні мужі будували дві держави: Українську Народну Республіку і
Читати далі…

Сьогодні, 2 жовтня, у культурно-мистецькому центрі “Українська книга” було презентовано посмертно видану книгу Ігора Чеховського “Чернівці – місто зустрічі культур і релігій”; представляли книгу поважному панству дружина і син Автора.

Книга невдовзі з’явиться у бібліотеках навчальних закладів (власне, вона і побудована певною мірою як навчальний посібник), У ВІЛЬНОМУ ПРОДАЖУ ПРИДБАТИ ЇЇ МОЖЛИВОСТІ НЕ БУДЕ (принаймні, доки не дочекаємося перевидання).

Пан Федорук вручив пані Наталі гонорара

Читати далі…

Сенсаційне відкриття знайдено в архівах Німеччини, а саме — у Державному архіві Фрайбурга (земля Баден-Вюртемберг). Цей архів зберігає й доповнює унікальні документи архівів землі та робить їх доступними для громадськості в цілому.

Серед сотні фондів зберігається також фотоархів раніше маловідомого європейського фотографа Віллі Прагхера. Це десятки тисяч фотодокументів разом з 6000 фото – негативів на склі, 110000 фотографій та 27000 слайдів.

Тут зібрано всі роботи фотографа Віллі Прагхера. Найцікавіше, що серед його робіт є багато фотографій, які пов’язані з нашим містом. Віллі часто бував у нашому місті. Наприклад, стало відомо, що перший пам’ятник Володимирові Леніну в Чернівцях збудували 1940 р. на сучасній театральній площі де нині пам’ятник Ользі Кобилянській. Про це, напевно, мало хто пам’ятає, у нашому архіві таких свідчень взагалі немає.

Переглядаючи роботи Віллі Прагхера, находить глибока ностальгія за тими міжвоєнними Чернівцями та велику іронію за тими старими та добрими часами, коли наше місто було європейським центром культури тих історичних моментів, що зафіксував на своїх світлинах Віллі Прагхер.
Читати далі…

Сьогодні наш університет добре відомий у широкому світі. У закладі функціонує 16 факультетів: фізичний, інженерно-технічний, прикладної математики, комп’ютерних наук, хімічний, біологічний, філологічний, іноземних мов, історичний, географічний, економічний, педагогічний, юридичний, філософсько-теологічний, довузівської підготовки, образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва.

На 71 кафедрі навчається понад 16 тисяч студентів, готують фахівців з 67 спеціальностей. Навчально-наукову роботу забезпечують понад 900 викладачів, зокрема близько 100 докторів наук, професорів, майже 500 кандидатів наук, доцентів; діє 6 спеціалізованих наукових рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Саме цей заклад є одним з кращих в Україні та має свою давню й цікаву історію.
Ще 1823 року галицький губернатор подав австрійській владі петицію буковинських жителів про нагальність заснування теологічного семінару (семінарії) в Чернівцях. Тільки в жовтні 1827 р. у нашому місті було відкрито богословську семінарію, розмістивши її в гімназіальних приміщеннях (нині І-а гімназія на вул. Емінеску). Викладали латиною та німецькою. Крім богословських дисциплін, тут читали лекції з сільського господарства, педагогіки. А 1866 року почалися підготовчі роботи з відкриття богословського факультету в майбутньому університеті ім.Франца-Йосифа в Чернівцях. Було розроблено проект статуту факультету. За основу проекту узяли статут богословських факультетів у Зальцбурзі, Оломоуці, Російській духовній академії.
Читати далі…

Уперше наше місто згадується в грамоті молдовського господаря Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року. Ця згадка про Чернівці пов’язана з розвитком торгівлі у регіоні наприкінці ХIV століття. Політичне зближення Молдови та Польщі сприяло налагодженню торговельних відносин між ними. Велику роль у цьому відіграла мирна політика Олександра Доброго. Цей воєвода після тривалих переговорів із львівськими купцями 8 жовтня 6919 року за молдавським літочисленням, що відповідає 8 жовтня 1408 року, видав торгову грамоту. Вона була написана церковнослов’янською мовою, яка тоді широко використовувалася в Молдові для складання таких документів. Тут вперше йдеться про Чернівці під точно визначеною датою. Фрагмент грамоти у перекладі звучить так:
Божою милістю, ми Олександр воєвода господар землі Молдавською уклав з послами і купцями граду Львова наступний митний договір як вони повинні ходити товарами в нашу країну, заплативши митниці менше ніж раніше, а саме: Ті Львівні, які захочуть привести срібло в нашу країну, спочатку продадуть нам скільки нам буде потрібно, а що залишиться, продадуть і іншим…

“У Чернівцях від німецького воза мито – 4 гріш, від вірменського – 6 грошів, від великої рогатої худини – один гріш, від 10 свиней – один гріш. Таке мите чернавське. У Чернівцях вози не перевіряти, достатньо того, хто купець завіряє, що він не має заборгованого товару: куниць, срібла, воску та добрих коней місцевою породи Від воза з рибою платиться також мито, також як і від остальних.”
Читати далі…

Презентація книги д-ра Симона Ґайсбюлера “Єврейські кладовища Буковини” відбулася сьогодні у Єврейському домі (Театральна, 5):

У книзі представлено 6 єврейських кладовищ з української частини Буковини і 9 – з Румунської, кладовище м. Чернівці по вул. Руській – не згадується (як і багато інших єврейських кладовищ – які Володимир Старик під час коротенького виступу перелічив просто по пам’яті і дав оцінку стану кожного з них).

Читати далі…