Жан Побе. Якісь формальності про себе говорити, мабуть, не хотілося б. Освіта вища, ІТ-сфера. Якщо абстрактно, то мою зайнятість можна поділити на три частини: заробіток грошей прийнятним для власного світогляду способом, сприяння/допомога тим, хто створює (мистецький менеджмент/організація) та продукування власного. Всі три напрямки вважаю для себе обов’язковими. Кожен ж з них, за умови відсутності двох інших, вважаю безглуздим або нездійсненним. Також займаюсь алтимат фрізбі (це такий командний вид спорту з літаючим диском). Люблю подорожувати. Роблю тільки те, що подобається і те, чого хочеться. Надіюсь так буде завжди. [більше про Жана Побе тут - ред.]

Місію кіноклубу Картон можемо бачити у маніфесті (vk.com/topic-21876799_26433179); що б ви до цього додали? Чи, може, сформулювали щось простіше, менш сухою мовою?

По-перше я прагну створити якісний осередок, довготривалий продукт, в якому важлива кожна деталь. По-друге хочу, аби кіно не сприймалось як скороминуща розвага, а саме як вид мистецтва, дуже цікавий вид, адже є синтетичним, з безліччю можливостей.
Читати далі…

Сьогодні в Україні існує близько 750 кредитних спілок. Вони об’єднують понад 2 млн. громадян нашої держави, активно працюють у великих та малих містах і особливо – в сільських регіонах. Яким чином кредитним спілкам вдається вистояти в період фінансово-економічної кризи – про це ми попросили розповісти президента Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петра КОЗИНЦЯ.

- Фінансово-економічна криза останніх років всерйоз натиснула на фінансові, зокрема, банківські установи. Як вона позначилася на кредитних спілках і на кредитно-спілчанському рухові України в цілому?
- В Україні кредитні спілки розвиваються з 1992 року. Ми добре пам’ятаємо кризу 1998 року, шалений стрибок курсу долара, інфляцію. Тоді вона зачепила банки, але не кредитні спілки. Встояли вони і в інші кризові періоди. Бо за принципом своєї роботи найменш вразливі до таких проблем.
Читати далі…

В переддень католицького Різдва, 24 грудня, працівники архівних установ відзначили своє професійне свято. Президентом України 1998 року був підписаний указ, яким встановлено святкування професійного свята архівістів. Фактично це стало визнанням значного внеску архівних установ нашої держави у розвиток вітчизняної науки і культури та інші сфери життя суспільства, забезпечення його потреб у ретроспективній інформації.

Система державних архівних установ України, що підпорядковані Державному комітету архівів України, включає 709 установ. Загальна чисельність працівників галузі складає понад 3700 осіб. У складі Національного архівного фонду – понад 59 мільйонів одиниць зберігання.

Архівна система України є повноправним членом Міжнародної ради архівів, створеної рішенням ЮНЕСКО у 1956 р. Наразі Держкомархівом підписано 20 міжнародних договорів про співробітництво з архівними службами інших держав, і їх перелік продовжує розширюватися. Так, у 2009 р. Державним комітетом архівів України підписано угоди про співробітництво з архівними установами Киргизії та Узбекистану.
Читати далі…

Інтерв’ю провела Акентьєва Мирослава [slava_ansuz@rambler.ru]
Фото люб’язно надав Вадим Красноокий

Ще 8 жовтня у день концерту „ З Україною в серці” лідер гурту MAD HEADS XL люб”язно погодився на інтерв”ю з нашим виданням.

1. Вадиме, Чернівці – не перше місто, де Ви виступаєте в межах цієї мистецької акції, розкажіть, як Вас приймала публіка? Чи були якісь непорозуміння чи неприємні моменти?
Читати далі…

Завдяки Інтернету сьогодні можна спілкуватись з людьми наживо, де б ми не перебували. Саме так я й познайомився з дуже цікавим співрозмовником.

У Москві вже понад двадцять років живе наш земляк, чернівчанин Олександр Горбатюк [власник каналу Bucovinets на www.youtube.com - прим.ред], який був активним учасником демократичних подій у нашому місті та в Києві наприкінці вісімдесятих років. Будучи Головою Московської філії УГС (Українська Гельсінська спілка), він активно разом із Київськими студентами голодував — вимагав відставки тодішнього Прем’єр-міністра Анатолія Масола, Брав участь у ланцюговому голодуванні за легалізацію та реабілітацію УГКЦ у Москві. Учасник подій «Революції на граніті».

Сьогодні Олександр активний діяч у житті української громади в Москві. Цікавиться українською історією, музикою та документальним кіно про голодомор та репресії на Україні. Намагається свою відпустку проводити у буковинських горах Карпати, любить подорожувати широким світом. Що змога швидше планує відзняти документальний фільм про репресії на Буковині у 1940 -1941 рр..

Пан Олександр погодився дати інтерв’ю вперше для буковинських видань і поділитись власними спогадами про ті історичні події.

- Олександре, розкажіть нашим читачам про своє дитинство та студентське життя?

Народився я у Чернівцях, в інтелігентній сім’ї. Мій тато — лікар, мати — учитель музики. Дитинство минало на вулиці Кобилянській, де досі живуть мої батьки. Вони завжди приділяли багато уваги моїй освіті, вихованню. З самого дитинства я усвідомлював себе українцем. Багато займався спортом, читав книжки, добре вчився у школі, вивчав англійську. Влітку з батьками, чи з бабусею їздив на море, до Карпат, у с. Репужинці на Дністер. Під час осінніх, весняних канікул з бабусею, котра також вельми багато часу віддавала моєму вихованню, мандрували Україною, Прибалтикою, обов’язково відвідували музеї, театри.
Читати далі…