СУСН – спілка українських студентів у Німеччині; публікує свій онлійн-вісник.
До Вашої уваги – шостий номер, де а Вас чекають наступні теми:

Вища освіта в Німеччині:
- Куди приведе нас Болонський процес? – Елітні університети в Німеччині -
небезпесний проект чи зміна парадигми?

Студенти і кар’єра:
- Що таке Assessment Center?
- Флайєр-резюме – альтернатива стандартному резюме

Студенти за кордоном:
- Конференція СУСТА 2009 та участь СУСНу

Студенти і дозвілля:
- Пізнавай світ як волонтер!

Путівник Німеччиною для молодого українця: – Берлін – місто, що вирує життям

Читати далі…

Завдяки Інтернету сьогодні можна спілкуватись з людьми наживо, де б ми не перебували. Саме так я й познайомився з дуже цікавим співрозмовником.

У Москві вже понад двадцять років живе наш земляк, чернівчанин Олександр Горбатюк [власник каналу Bucovinets на www.youtube.com - прим.ред], який був активним учасником демократичних подій у нашому місті та в Києві наприкінці вісімдесятих років. Будучи Головою Московської філії УГС (Українська Гельсінська спілка), він активно разом із Київськими студентами голодував — вимагав відставки тодішнього Прем’єр-міністра Анатолія Масола, Брав участь у ланцюговому голодуванні за легалізацію та реабілітацію УГКЦ у Москві. Учасник подій «Революції на граніті».

Сьогодні Олександр активний діяч у житті української громади в Москві. Цікавиться українською історією, музикою та документальним кіно про голодомор та репресії на Україні. Намагається свою відпустку проводити у буковинських горах Карпати, любить подорожувати широким світом. Що змога швидше планує відзняти документальний фільм про репресії на Буковині у 1940 -1941 рр..

Пан Олександр погодився дати інтерв’ю вперше для буковинських видань і поділитись власними спогадами про ті історичні події.

- Олександре, розкажіть нашим читачам про своє дитинство та студентське життя?

Народився я у Чернівцях, в інтелігентній сім’ї. Мій тато — лікар, мати — учитель музики. Дитинство минало на вулиці Кобилянській, де досі живуть мої батьки. Вони завжди приділяли багато уваги моїй освіті, вихованню. З самого дитинства я усвідомлював себе українцем. Багато займався спортом, читав книжки, добре вчився у школі, вивчав англійську. Влітку з батьками, чи з бабусею їздив на море, до Карпат, у с. Репужинці на Дністер. Під час осінніх, весняних канікул з бабусею, котра також вельми багато часу віддавала моєму вихованню, мандрували Україною, Прибалтикою, обов’язково відвідували музеї, театри.
Читати далі…

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

Серед видатних композиторів Буковини та музикантів світу чільне місце посідає педагог і композитор, наш земляк Єусебій Мандичевський. Народився він 18 серпня 1857 року в с. Молодія в сімї ортодоксального священика, активного учасника українського громадського життя, члена управи культурно-освітнього товариства на Буковині «Руська Бесіда».

Єусебія з дитинства зачарувала народна пісня любов до якої прищепили батьки. Він душею сприймав красу народного поетичного слова, ліризм буковинської пісні. Мали на нього свій вплив видатний буковинський композитор, учитель музики Чернівецької гімназії Сидір Воробкевич та викладачі музичної школи німецького «Товариства сприяння музичному мистецтву на Буковині» (Мандичевський відвідував відділення скрипки) Вінцент та Гржімалі неабияк допомогли юнакові з Молодії.

У 16 років Є.Мандичевський пише кантату «Сила гармонії» для хору та оркестру, яка вперше виконується в Чернівцях під його диригуванням, а на музичному конкурсі у Лейпцигу майбутній композитор був удостоєний премії. Це була перша сходинка у чарівний світ музики.
У 18 років Мандичевський стає студентом Віденського університету, навчається на філософському факультеті, слухає курс історії музики та музикознавства у відомого професора Едуарда Гансліка, вивчає мови та літературу.

Але, мабуть, найщасливішим роком для нього був 1879, коли зустрівся з Йоганесом Брамсом. Того ж року уславлений композитор як член комісії у справах з розподілу мистецьких стипендій пише: «Найбільш гідним похвали вважав би Мандичевського. Його здібності справляють надзвичайно приємне враження».

Знайомство з маестро переростає у міцну дружбу, яка допомагає обом плідно працювати протягом всього життя. Мандичевський цінує і любить творчість старшого друга, а Брамс завжди зважає на думку буковинця. Очевидці цієї зворушливої дружби зазначали: «З деякого часу Й. Брамс не посилав до друку свої рукописи, поки їх не перегляне Мандичевський».
Читати далі…

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

Великий пласт української культури, створений українською діаспорою, не був включений до вивчення і використання тим народом, для якого ця культура творилася у першу чергу. З ідеологічних міркувань влада комунобільшовиків вирила між українцями на Батьківщині і українцями в діаспорі глибоку прірву. Він за свого життя не скористався жодною краплиною слави, яка б ішла з рідної землі, хоч праця для України становила зміст його життя. Лише через п’ять років по його смерті відбулася перша персональна виставка творів Гніздовського на Батьківщині.

Уперше я почув про Якова Гніздовського в середині 1990-х років, коли його роботи потрапили в Чернівці це графіка цього митця. Ще було премо, що митець мій односельчанин. Тоді виявилося, що маємо унікального творця, рівень і світове визнання якого у графіці дорівнюють рівневі та світовому визнанню. Але виставка – річ тимчасова, а поодинокі публікації, які де-не-де з’являлися, не могли забезпечити широкому загалу глибшого пізнання цього художника, якого через загальновідомі історичні причини на теренах колишнього СРСР і зокрема в Україні намагалися зайвий раз не згадувати.
Читати далі…