/Автор - Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/
У фондах Чернівецького державного архіву зберігається цікавий документ. Датований 17 груднем 1869
роком, у якому йдеться, що син Івана Яремчука (прадід Назара ) — Федір із Рівні - користувався без дозволу панським лісом. Про це було повідомлено в повітове управління і вказано, що він є бунтівником, тому за ним потрібно постійно вести нагляд, що і робила тодішня жандармерія.
Родина Танасія Яремчука була дуже бідною, тому чоловіки йшли в громадський ліс заготовляти дрова та інші дари природи для потреб сім’ї.
Село Рівня в 70-х роках дивятнацятого століття налічувало 76 дворів, жили всі у великих злиднях. З роками родини більшали. Продовжувачі роду приумножували традиції поколінь у цьому чудовому, неповторному куточку природи. З одного боку, була корона гір, а з другого — швидкоплинна, бурхлива річка Черемош. Чудовий природний карпатський ландшафт був єдиною радістю, втіхою й гордістю для всіх краян , а ще любили вони співати, грати на народних інструментах. Однією з таких була сім’я Назарія та Марії Яремчуків. Одружилися вони у важкі роки. Та жили дружно, у злагоді, спокійно, займалися господарством. Марія Даріїна кожної неділі ходила на Службу Божу, співала у церковному хорі. Ростили разом із Назарієм синів Степанчика, Богданчика та доню Катруську. Доля їм подарувала четверту дитину — синочка, якого нарекли на честь батька Назарчиком. Старші жінки говорили, що краще було наректи Григорієм, бо саме в день цього святого народився Назарчик . Це було 30 листопада 1951 року. Старшеньким правив за іграшку, і вони допомагали батькам глядіти братика. Ріс він допитливим, веселим, життєрадісним, ходив із братами до джерельця пити цілющої водиці, збирав гриби, афини, любив дивитися, коли червоно-криваве сонце ховається за гору, ловити жуків, слухати казки та пісні.
Дитинство було безтурботним.
Читати далі…