Re: Заява журналістів Чернівецької області

З приводу оприлюдненої заяви, кілька суб’єктивних моментів.
На мою думку, такої заяви не мало бути. Далі наведу свої аргументи.

Одразу слід відзначити, що, звичайно, не журналістів – а групи журналістів; ось, наприклад, одне з влучних уточнень: Журналісти (не всі) Буковини звернулися до керівництва держави

Суть справи – у онлайн-трансляції сесії міської ради, що було “дуже гарним і сучасним починанням“; а саме:
було організовано пряму трансляцію сесії міської ради (здійснювали ТРК “Чернівці” та LanGate);
трансляція функціонувала досить успішно;
на цьому тижні трансляції уже не було – із Заяви бачимо, що через вказівку Миколи Федорука техперсоналу з метою не пустити до ефіру обговорення “гострих” тем.

Аргумент перший, змістовний.
Ніякої трансляції не було – усе було гаразд, ніхто з цього приводу заяв не писав. Зробили трансляцію, а потім забрали трансляцію. Не було трансляції раніше, і тепер немає; але раніше все було ok, а тепер це кричущі факти утисків свободи слова.
Безперечно, це потрібно висвітлювати, давати оцінку, вимагати коментарів – для чого ЗМІ й існують; але не писати одразу заяву до усіх, кого лиш можна.

Аргумент другий, контекстний.
Журналісти (і тим більше керівники видань) як ніхто знають, що немає нічого без контексту, без бекґраунду. Для чого покликані ЗМІ – для відображення дійсності, це є рефлекторний орган; суспільство через призму ЗМІ сприймає об’єктивну реальність.
Але відображення дійсності – це одне, а активний вплив на неї, формування її – зовсім інше. Принцип невтручання має діяти; невтручання і об’єктивного відображення.
Хто з журналістів не знає яка зараз напружена ситуації довкола міської ради та міського голови? Чи може така заява у такий ключовий напружений момент НЕ повпливати серйозно на ту політичну ситуацію? – ні, не може.
Виходить, заява писалася проти утисків свободи слова, – а вдарила точнісінько по Миколі Федоруку; при чому не в розрізі свободи слова, а в цілому.
Тобто – так, подібна заява могла мати місце, але:
1. Після хоча б двох публічних звернень до винних з вимогою припинити утиски свободи слова.
2. НЕ в такий переламний політичний момент.
У фотожурналістиці є таке поняття як “постановочні фото”. Це коли фотожурналіст переступає межу, і замість фіксувати дійсність активно її змінює під свої потреби – а тоді вже фіксує. Наприклад, часто фотожурналісти пересувають постраждалих після якихось трагічних подій – щоб фото виглядали “трагічніше”, чи щоб “у кадрі нічого не заважало”.
Ця заява, думаю, перетнула подібну межу.

Аргумент третій, причинно-наслідковий.
Кожен наслідок може мати багато причин, як і кожна причина – багато наслідків. Ось ті наслідки і потрібно було спочатку врахувати; прикинути – як це виглядатиме, як сприйматиметься, до чого призведе?
Отже, як це виглядає? Тобто не об’єктивно, а з точки зору пересічного стороннього спостерігача?
Виглядає, хай і досить примітивно, але десь так:
1) міський голова у стані “війни” з міською радою;
2) на бік міського голови стали кілька десятків громадських організацій; депутатський корпус підтримується (“керується”) безпосередньо президентською вертикаллю. В народі – “новою владою”. І ось тепер на фоні усього цього – журналісти області. Хто буде вдаватися в деталі стосовно заяви? По-простому – журналісти області “мочать” Федорука.
Як це сприймається?
У безкорисливість у нас абсолютно ніхто ніколи не повірить, і це також варто врахувати.
Громадські організації підтримали Федорука? – ну звісно, підтримали, “у них спільні інтереси”, “справи” якісь там, “організували” їх врешті-решт. Хіба не так бачить це наша людина?
І тут (в такий момент!) – журналісти області з такою заявою.
Що спадає на думку? Кому це вигідно? Вигідно тим, хто проти Федорука; значить що? – значить, журналісти виступили на їх захист. Просто так, самі по собі? – у це чернівчанин не повірить.
“Заплатили”, “організували”, “продалися” – а ось у це повірить, і то дуже легко.
Або якщо й не “продалися” – так вирішили “під шумок” пограти м’язами на фоні послаблення фігури міського голови і згадати про те, що “разом ми сила”.
Як не крути, а ніхто і ніколи не повірить у те, що:
1. Єдина причина цієї заяви – те, що в ній зазначено.
2. Жодних інших цілей, окрім як “свобода слова”, заява не переслідує.

До чого заява призвела? –
– противники Федорука отримали ще один серйозний аргумент проти нього;
– здійснили галасу на вихідні;
– і – так, можливо, трансляції відновляться.

Аргумент четвертий, корінний.
А що в корні? – в корні ніби та трансляція.
Безперечно, штука прогресивна, сучасна і сама по собі (як факт) цікава. Але чи багато людей дивилися ту трансляцію? Особисто я увімкнув, щоб побачити як воно технічно працює, і через 30 секунд вимкнув.
Цікаво що там відбувається? – про це можна потім прочитати в газетах, інтернет-виданнях; годинні трансляції у робочий час – є статистика, багато людей дивилося ті трансляції довше 10 хвилин?
“Не пустили журналістів на сесію” – це кричущий факт порушення свободи слова.
“Закрили онлайн-трансляцію” – ні; принаймні, не настільки – щоб із цим звертатися одразу до Президента, Голови ВРУ та інших.

Тобто або журналісти надто емоційно сприйняли і “перестаралися”, або причина дійсно далеко не лише в тій онлайн-трансляції.
Якщо “накипіло” – то нехай у заяві йде мова про усі факти, які спричинили таку реакцію; і, повторюся, не в такий визначальний момент.

На мою думку, такої заяви не мало бути.

Костинян Микола, особистий погляд для ІА “Буковина онлайн”


Tags: ,