Першоквітневі перипетії по вулиці Кавказькій, “між будинками №1 та №1а”

Почалося усе з електронного листа наступного змісту:

Шановні колеги!
Завтра об 11 годині планується знесення самовільного будівництва за
адресою , Кавказька,1. (орієнтир – кооперативні гаражі навпроти
цегельного заводу по вул.Кармелюка за ними перша вулиця ліворуч)
Прес-центр міської ради

(Мабуть, знаючи про майбутнє розгортання подій – представників ЗМІ не запрошували б…)

Ось, власне, мабуть – єдиний цілком зрозумілий момент з-посеред усіх подальших подій;
тому надалі – просто хроніка першоквітневих подій, звісно ж – у світлинах:

“без чогось одинадцята” – багато запрошених журналістів уже на місці. Окрім них, правда, нікого.

А оце і є “Самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,07 га”.
Якщо чесно – більшість із присутніх очікували… ну, скажімо так, менш скромного “самовільного будівництва”, яке мали зносити в цей веселий день.

“Самовільне будівництво” навіть має свої розпізнавальні знаки – “1б”!

А оце, до речі, і загальний ракурс вулиці Кавказької

А оця літня пані, що мешкає по сусідству, – охоче ділилася враженнями та активно давала оцінку подіям.

Журналісти, натомість, мали змогу досхочу познімати “самовільне будівництво”, вулицю, сусідів, і навіть одне одного.
Невдовзі прибули і представники прес-служби міської ради, а також – юридичного управління та відділу контролю об’єктів містобудування.

Гальчук Орися Василівна, начальник відділу контролю об’єктів містобудування – змістосно і ґрунтовно, з демонстрацією усіх підтверджуючих документів, увела представників ЗМІ до курсу справи.

Пошуки ракурсів:)

Загалом усе здавалося вкрай зрозумілим і недвозначним.
Мовляв – прийдуть хлопці з виконавчої служби, прийдуть робітники з підприємства, з яким укладено відповідну угоду – і “демонтують” “самовільне-1б-будівництво”…

Ось, до речі, й відповідний документ (частина перша)

Частина друга того ж документа (основна)

І третя (заключна)

Потім прибули співробітники Першотравневого відділу державної виконавчої служби
До того ж часу з’явився і якись невідомий (ліворуч), який демонстрував певну зацікавленість подіями і все кудись телефонував; результатом тих дзвінків, мабуть, стало прибуття ще одного невідомого (крайній праворуч) – які поки що поводилися  досить пасивно.

Тріумфальне прибуття робітників ТОВ “Транспортна Технологічна компанія”, озброєних одним ломом, трьома молотками, одним цвяхосмиком і чотирма касками (див. далі)

Одразу після цього було навіть вчинено спробу виконання рішення “згідно виконавчого документа” (що було назначено на 11:00 взагалі-то.. а вже було набагато пізніше);
оцей хлопчина з ломом був, мабуть, найбільше з усіх присутніх налаштований на конструктив: судячи з зовнішнього вигляду – готовий був трощити “самовільну 1б” своїм залізним другом в будь-який момент:)

Отут настав час активної безпосередньої участі вищезгаданих невідомих у загальному процесі

Чоловік, як бачимо, забрав лома і всіляко перешкоджав виконанню покладених на хлопця обов’язків – і, варто відзначити, цілком небезуспішно.

А представник виконавчої служби (ліворуч) таки дав можливість невідомому виступити із заявою перед журналістами (незрозуміло, правда, на яких підставах…)

Ну а телефон, схоже, сьогодні був явно в ріспекті – практично з боку усіх учасників перипетій.

А невідомий, знай собі, назвався паном Зарубайком (без пред’явлення жодних документів) – і запевнив, що згідно з рішенням суду являється власником будматеріалів, з яких зведено “самовільну”. На підтвердження чого, знову ж таки, не спромігся пред’явити ЖОДНИХ підтверджень окрім своїх слів (які, звісно ж, піддавати сумнівам підстав немає аж ніяких;) ).
Крім того, зазначив – що це ніякий не будинок, а “об’єкт незавершеного будівництва” (ігноруючи при цьому заяви сусідів та очевидну реальність того, що в будинку вже, знай собі, МЕШКАЮТЬ люди – за непідтвердженими даними, молода родина);
і що він, звісно ж, має абсолютно усі підтверджуючі документи, але вони зараз за прикрим збігом обставин знаходяться десь у суді; але абияк – це є приватна власність, яка ще й – недоторкана.

Тому надалі зватимемо цього добродія не інакше як “власник будматеріалів” – саме так, в лапках, на знак абсолютної непідтвердженості цих відомостей.

“Трофейного” лома “власник будматеріалів” так з рук найближчими хвилинами і не відпускав.

На слова “власника будматеріалів” одразу відповіла змістовними аргументами пані Антонюк (з юридичної служби МР) – в процесі чого ще раз продемонструвала відповідні документи та виказала нерозуміння з приводу їх невиконання прямо “тут і зараз”

За деякий час з’явилася і міліція.

Поспілкувалися з представниками виконавчої служби, порушень громадського порядку не виявили – та й подалися геть.

народу тим часом (вже десь перша година) зібралося геть немало:
1. “Зацікавлені” невідомі особи.
2. Співробітники виконавчої служби.
3. Прес-служба міської ради.
4. Юридичне управління МР.
5. Відділ контролю об’єктів містобудування МР.
6. Працівники ТОВ “Транспортна Технологічна компанія”.
7. Небайдужі сусіди.
8. МАСА представників ЗМІ.

І ось уявіть собі: такий натовп – і всі ходять-бродять, перекурюють, кудись телефонують, спілкуються між собою в невимушеній обстановці… власне, займаються усім, чим можливо аби вбити час – окрім того, заради чого усі й зібралися на цій чудовій вулиці в центрі міста.

Вирішив поспілкуватися із журналістами епатажний невідомий “номер 2″ – назвався “представником” “власника будматеріалів”; за доброю традицією – усе це виключно на словах, як і його “підзахисний” (за його власним виразом) – не спромігся продемонструвати ЖОДНИХ документів.
Тому хай коротко зветься “представником” “власника”.
Так ось! “Представник” “власника” повідав трагічну історію про те, як громадянка Сивіцька “за кілька копійок” отримала дозвіл літньої жінки (фото було вище), яка мала цю ділянку в користуванні і користувалася нею вже тривалий час – більше 15 років – та мала право на її приватизацію, на будівництво. Далі – незважаючи на численні приписи МР продовжувала самовільну забудову, і навіть судові позови її ніяк не спинили. “Власник будматеріалів” та за сумісництвом “підзахисний” “представника” “власника”, звісно ж, про це нічого абсолютно не знав (незважаючи на постійне про це нагадування з боку сусідів протягом останніх трьох років) і наївно повірив підробним документам, представленим шахрайкою (яка зараз дійсно відбуває тюремне покарання за шахрайство).
А так як будівництво здійснював він (про “проблемність” забудови нічого не знав!) – то він і є власником будматеріалів, на що і є (не тут правда, а десь в суді) відповідне рішення суду.
Загалом – у всьому винна  пані Сивіцька, а “власник будматеріалів” – невинна жертва.

Далі “представник” “власника” активно повчав представників правохоронних органів (які знову з’явилися) національному законодавству, а також роз’яснював співробітникам виконавчої служби їх права, обов’язки та тонкощі нормативної бази; наводив статистичні відомості щодо самовільних забудов по країні, критикував Верховну Раду і розповідав анекдоти на кшталт “Рабіновіч, ваша жена – б**дь! – ну так і ваша тоже… – да, но всьо же!”…

А оце вже згадані інструменти.. якими мали демонтувати “самовільну 1б”… негусто, негусто.

Цирк, тим часом, припинятися і не думав: наступна спроба таки пустити в дію легендарного лома знову зазнала невдачі – незважаючи на присутність дільничого, виконавчої служби…
“власник будматеріалів” проявив неабиякі вольові якості і зайняв оборонну позицію на вході – перешкоджаючи відкрити двері до “самовільної” неприроднім шляхом.

А “представник” “власника” також не дрімав – навіщо, каже, ламати двері, коли можна ключі привезти?
Привезти ключі, правда, обіцяв “десь за годину”.

Тут уже злощасні перипетії явно негативно відобразилися на виразах облич працівників міської ради.. мовляв – мало було півдня би ключі привезти, аж тепер про них згадуєте і ждати “ще годину”???

“Представник” “власника” тим часом (мабуть, щоб не витрачати дарма час) провів усім присутнім невеличкий лікбез стосовно Закону України “Про ліцензування окремих видів діяльності” – воно тут було, знаєте, геть ні до чого, але справу свою зробило: увага якось від дверей потрошечки й відволіклася.

І відволіклася настільки, що “власник будматеріалів” навіть почав явно нудьгувати на своєму бойовому пості…

“представник” же “власника” пояснив присутнім, що “хлопці, нічого тут цікавого не буде: привезуть ключі, зайдемо до хати, опишемо майно – а вивозити його нікуди. Залишуть оце майно під розписку на зберігання “власнику будматеріалів” та й по тому…”

Загалом – навіть найтерплячіші журналісти переконалися в тому, що шукати тут вже явно нічого: посідали машинами та й пороз’їжджалися.

Таким чином, станом на 15:00 на місці подій залишилися лише невстановлені зацікавлені особи, співробітники виконавчої служби, робітники ТОВ “Транспортна Технологічна компанія” та працівники міськради.
Ну і, звісно ж, небайдужі сусіди.

Які, до речі, стверджують, що оце “самовільне 1б” “незавершене” “сукупність будматеріалів” – якимось чином було “продане” “власником будматеріалів” тій самій молодій родині, що фактично тут і проживає, при чому за 170 000 доларів США.
Хоча як можливо продати те, чого юридично не існує – ніхто зрозуміти так і не зміг.
А ще за однією непідтвердженою версією ця молода родина – когось із них батьками є сусіди напроти.

Як би там не було, а представники міської ради почувалися на місці подій… ну, не надто комфортно – цікаво, чи буде якась реакція: адже такий “ляпас” від двох абсолютно невстановлених осіб, що не пред’явили нічогісінько окрім своїх вербальних здібностей у формі усних заяв (на противагу цілому стосові документів з боку офіційних осіб!) – мабуть, це таки занадто…

Що тут скажеш – свято вдалося!

Теґи: влада, ЗМІ, Курйози, пірформенс, Події, Святкове, фото, Чернівці
Переглядів: 2,020

Опубліковано 01.04.2009 в рубриці Курйози, Новини, Події, Святкове, Статті, Фотозвіт.