Пам’ятки культури у корчмах


___________________________________________

Що важливіше для чернівецької мерії – алкоголь чи історична пам’ять?

Відповідь на це запитання стає очевидною, коли пройдешся вулицями та площами центру Чернівців. Тротуари вулиць та доріжки скверів вилучено з загального користування городян та віддано (чи «безвозмездно»?) різного роду кабачникам, які безконтрольно споюють наш народ, особливо ж молодь. Така собі стратегічна підготовка до виборів мера навесні 2010 року – з одного боку при цьому збираються пристойні грошики до виборчого фонду, з іншого ж ореться електоральне поле. Адже набагато легше маніпулювати пивними алкоголіками, аніж тверезомислячими людьми; голосів же комуністичних ветеранів на цей раз може вже не вистачити.

На жаль, жертвами алкогольних пристрастей чернівецької мерії стають не лише сучасні чернівчани, але й визначні діячі минулого, які впродовж минулих століть створювали та прославляли наше місто. Пам’ятники та меморіальні дошки цим діячам, оточені зі всіх боків пивними закладами, давно вже перетворилися на елементи цих закладів, позбувшись свого первісного культурного та просвітницького потенціалу.

Сьогодні негайного захисту від корчемної навали потребують, принаймні, три чернівецькі пам’ятки – монументи поетам Сидору Воробкевичу та Юрію Федьковичу, котрих ми шануємо як творців української нації на Буковині, а також меморіальна дошка фундаторові нашого міста молдавському воєводі Олександру Доброму.

Пам’ятник С. Воробкевичу в сквері на вулиці Коцюбинського керівництво мерії вже два роки поспіль взагалі намагається знести на догоду одному депутатові міської ради, відомого своїми «мистецькими» та ресторанними зацікавленнями. Скромний бюст автора безсмертного вірша «Рідна мова» заважає цьому діячеві перетворити цілий сквер на величезний пивний майданчик для споювання тисяч студентів. На протести громадськості проти знесення пам’ятника чернівецька мерія відповіла цілком по-соломоновому – бюст доводиться чиновниками до руйнування, а щоб цього «піклування» мерії про українську культуру не дуже помічали туристи, довкола С. Ворокевича насаджено десятки ялинових дерев, які невдовзі сховають від людських очей незручний пам’ятник.

Так само не повезло і пам’ятнику Ю. Федьковичу, який змушений ділити сквер на вулиці Університетській з «Сорбоною» – питейним закладом іншого депутата міської ради. Одного разу пам’ятник поетові вже відсували вбік, щоб не заважав корчемному людові. Сьогодні ж власник «Сорбони» за сприяння мерії продовжує забудовувати площу довкола Ю. Федьковича новими пивними майданчиками.

За такої активності Ю.Федькович невдовзі опиниться між столиками, хоча й нині бронзовому поетові не позаздриш. Щоночі бути оточеним п’яними компаніями, слухати їх матюки та співи, дихати ядучими вихлопами автівок, які паркуються прямо під пам’ятником, здригатися від гуків феєрверків, якими розважаються підпилі скоробагатьки – не такого бажав собі після смерті буковинський соловій! Клієнти «Сорбони» обмалювали монумент зі всіх чотирьох сторін ядучою зеленою фарбою, яку ані мерія, ані власник «Сорбони» і не збираються усунути, спокійно спостерігаючи наругу над пам’яттю найвизначнішого поета Буковини…

Але якщо хамське ставлення керівництва мерії до пам’ятників українським поетам можна бодай зрозуміти – ну не люблять комуністи і комсомольці українських націоналістів! – то причину зневажання пам’яті молдавського воєводи Олександра Доброго важко підшукати. Однак вулицю його імені в 2008 році так і не було поремонтовано до дня ювілею міста, а до меморіальної дошки воєводі міський голова не зволив покласти навіть китиці квітів, віддавши всі почесті незугарній кітчевій споруді на розі вулиць Головної та Шкільної. Споруді, на якій забракло місця для імені засновника Чернівців, натомість красується розлога похвальба такому ж, як і мер, комсомольцю Яну Табачнику.

Сьогодні вид на дошку з портретом воєводи Олександра цілком закриває величезний, піднятий на кілька метрів над землею пивний майданчик поблизького ресторану «Квінта», власником якого є ще один депутат міської ради. Встановлений за громадські гроші портрет могутнього і мудрого володаря фактично опинився в корчмі, названій іменем варшавського кримінального авторитета (Квінта, як відомо, прославився численним пограбуваннями банківських сейфів). Корчми, де чернівчан, крім алкоголю, примушують споживати ще й «з московської чаші московську отруту», оскільки обслуга «Квінта» звертається до клієнтів виключно російською мовою, принципово ігноруючи мову державну.

А що ж чернівецька громадськість? Мовчить православна церква, хоча саме Олександр Добрий з благословення галицької митрополії заснував перше православне єпископство на Буковині. Мовчить національний університет, який носить ім’я Юрія Федьковича, немов би води в рот набрали десятки лауреатів обласної літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича. Тому й відчувають свою безкарність байдужі до будь-якої культури сучасні нувориші та куплена ними міська влада.
Ми ж тим часом змушені якось пояснювати своїм дітям, що насправді на побігеньках у корчмарів служать керівники чернівецької мерії, а не наші національні герої та мудреці.

Володимир Старик, голова товариства «Український Народний Дім в Чернівцях»

На фотографіях:
1. Сидір Воробкевич поки що на віддалі від пивного майданчика.
2. Бюст С. Воробкевича в ялинових хащах
3. Десь за цими новобудовами ще стоїть пам’ятник Ю. Федьковичу
4. Обмальований клієнтами «Сорбони» пам’ятник буковинського соловія
5. Парковка для «бідних» під пам’ятником Ю. Федьковича
6. Воєвода Олесандр Добрий в приймах у кримінальника Квінти


Tags: , , , , ,