MERIDIAN CZERNOWITZ 2011. День третій

Третій, заключний день фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ; насичений, візуальний, послідовний (на противагу попередньому – який був майже виключно поетичним); “Квінто”, Червона зала Резиденції, “Полюс”, Літній театр, “Преміум” – такі локації та їхні події дивимося далі на фото. Потім підіб’ємо невеличкі підсумки усього фесту.


Відкритий мікрофон – біля літнього майданчика “Квінто”, кожен бажаючий міг прочитати якісь із своїх поезій; і бажаючих було чимало.
Правда, іменитих (як того року) було значно менше –  і серед читців, і серед слухачів.
Поезії звучали про що завгодно – про кохання, життя, літераторів, емоції; а також і більш приземлені – про кредити, політику тощо;
наприклад, уривок (автор – судячи з вигляду, шанувальниця Наталії Вітренко) –
“… откуда стриптиз
и откуда порно;
откуда
жутчайшее в мире кино?..”
(усе, як стало відомо далі, з Америки – яка є імперією зла).

Що цікаво – майор міліції проходив повз із дружиною і дитиною, став послухати вірші; хіба не дивина?



Катерина Бабкіна, Крістіане Лянге (Німеччина), Оксана Матійчук (перекладач), Святослав Померанцев із сином

Червона зала Резиденції, Відеопоезія від Poetry Film Festival «Zebra» (Німеччина).
Відеопоезію було заявлено у Мармуровій залі, але там виявилося неможливо затулити вікна – тож подію перенесли до Червоної зали; хоч через це й, мабуть, дещо втратилася урочистість;
мали змогу подивитися дуже цікаві й насичені візуальними образами роботи, подекуди перекладу було абсолютно не потрібно:


Бізнес-центр «Полюс», Театральний перфоманс за поезією І.Померанцева (Україна / Велика Британія) «КГБ та інші вірші»;
сам перформанс проходив у недобудованому басейні, місце дуже навіть колоритне.
Виконавці – Незалежна театральна лабораторія, режисер Олег Мельничук.

Досить неоднозначні враження й відгуки про театральний перформанс; з одного боку, ця театральна лабораторія показує в Чернівцях уже, здається, третю виставу (виставу чи то перформанс) – і учасники лабораторії досить відчутно “застрягли” у своїх образах (з вини, мабуть, режисера); бачимо досить багато повторень і уже звичних шаблонів, способів донести образи до глядача.
І якщо минулорічний перформанс був сильним, новим, потужним, насиченим – то цей на його фоні значно слабший, і уже досить звичний; здивувати режисерові глядача не вдалося жодним чином.
Незалежній театральній лабораторії варто задуматись про концептуальні зміни у своїй творчості, потрібне якесь нове бачення, нові цілі, нові форми.

В цілому – це був такий собі подих радянщини у візуальних образах.


Юрій Андрухович, «Карбідо» (Польща, Швейцарія), візуалізація: АртПоле/vj-група КУБ (Україна), Літній театр,
перфоманс «Аперитив»: поезія/музика/відеоарт.

Тексти Андруховича під музику “Карбідо”; чудові музиканти, дуже гарний відеоряд на фоні.
Людей, правда, було значно менше, ніж у попередній день на медіа-виставі від Євгена Горіна та The Postman of Nobel; та й Андрухович не надто взаємодіяв із публікою – досить багато людей не дочекалися завершення: щось десь трошечки Андрухович не дотягнув сьогодні в Літньому.


Винно-поетичний вечір з Ігорем Померанцевим, клуб-ресторан “Преміум” (вул. Головна, 124);
мабуть, такі вечори потрібно було робити на завершення кожного фестивального дня: цікаві поети, цікаві книги, цікаві вірші, гарна публіка і добре червоне вино. Було справді гарно.


Діана Клочко про “Винарні” – про помилки у книзі, які, мабуть, замість бути звичайними помилками – стали помилками із неповторним шармом


Гарна бесіда – найкращий супровід до гарного вина, і цього також було вдосталь


Багато молоді


Марк Білорусець – як завжди, чудовий переклад у чудовому виконанні


Крім Андруховича були ще Жадан і Любка (останній – із малопристойним віршом про суть речей).

На цьому все й закінчилося – другий Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ завершився.
Саме час підбити невеличкі підсумки.

Якщо говорити про фестивальну атмосферу (саме про неї чомусь хочеться говорити) – то цьогорічний, мабуть, дещо програв минулорічному; і програв ще на самому старті – під час відкриття. Тоді, на першому фесті, там було багато часу – для спілкування, кави, вина, бодай просто для того, щоб відчути це величне місце і сповнитись відповідним неквапливим фестивальним настроєм.
Цього року це був трошки офіціоз, трошки бліц-представлення учасників, швидкі експрес-читання, які навряд чи могли сприйнятися належним чином. Одразу після завершення – кваплива зміна місця, наступна локація – дворик Ратуші.
Дворик Ратуші неймовірно додав фесту. Рішення з тентом, стільчиками, лавицями – дуже і дуже правильне. Ось там і почався фестивальний настрій, атмосфера: презентації книг, шикарний ведучий Андрій Любка; невдовзі – презентація кінетичних скульптур, гарна фонова музика.
Дворик Ратуші – локація, куди фестивальний люд повертався знову і знову, незалежно від того, відбувалася там якась подія на той момент чи ні. Тоді, у перший фестивальний день, там було людно аж до самих “Гуманістів” у “Егоїсті”.
Самі “Гуманісти” – суб’єктивно до кінця сидіти там було не варто; Олег Скрипка чудово виконував добре знані хіти, а Подерв’янський – просто читав свої вже надто знані тексти.

Взагалі, щодня на вечір було заплановано якись масовий захід: у перший день – “Гуманісти” в “Егоїсті” та Жадан у Літньому, в другий – Горін у Літньому, у третій – вистава-перформанс на Рівненській і Андрухович у Літньому.
Літній театр, до слова, дуже навіть прислужився фестові; це така собі локація – ніби й геть позбавлена фестивальної поетичної атмосфери, але як для масового гучного заходу – краще, мабуть, не знайти в місті.
До речі, “Гуманістів” не дали провести в Літньому через нецензурну лексику, втім – тільки Андрухович на сцені Літнього театру майже не згадував таких слів.

Другий фестивальний день був дійсно й беззаперечно поетичним: молодіжна сцена, читання Целана у дворику будинку, де він жив, поезії з різних країн світу; до речі, також дуже вдало: презентувати окремо поезії за країною. Правда, не усі були добре підготовлені у плані перекладів – французький, наприклад, був слабенький; найкращими, звісно ж, були наші германісти (переклади поезій з Австрії, Швейцарії, Німеччини).
У цей день можна було просто пересуватися з дворика Ратуші до Художнього музею і назад – і слухати, слухати, слухати.

Горін із The Postman of Nobel усіх реально пірвали (медіа-спектакль за поезією Джима Моррісона та музикою «The Doors» «Американська молитва»); це було справжнє шоу, дійсно високого рівня. Сам Горін, музика, візуальний ряд, світло – усе було сильно.

Завершальний, третій день – найдинамічніший: Квінто, Червона зала, Рівненська, Літній театр, “Преміум” – і більшість із них із сильною візуальною складовою (відеопоезія, вистава-перформанс, Андрухович у Літньому).
Сам фінал, винно-поетичний вечір, – таких заходів хотілося б більше.

Основний недолік фесту – сама програма і вибіркова пунктуальність; тобто деякі заходи починалися вчасно, деякі досить сильно затягувались. А якби цього не було – усе одно в саму програму було закладено певні прикрі несумісності цікавих заходів.
Головні з яких – “Гуманісти” і Жадан, Горін та сигарно-поетична вечірка з Андруховичем і Бойченком.
Та й поезії – у другий фестивальний день в дворику Ратуші та Художньому музеї поезії різних країн лунали одночасно; а хотілося б почути усе.

Фест дуже додав у видавничій справі; без перебільшення можна сказати, що це прорив – і нам варто ждати на нові якісні гарні видання.

Дуже цікаво яким цього року буде медійний розголос, але про це говорити ще явно рано. Також цікаво подивитися  кіно, яке знімав про фест Євген Горін (минулого року, до речі, теж знімали – але хто його бачив?..).
Крім того, хочеться якось осмислити побачене-почуте, узагальнити, впорядкувати – можливо, враження стануть дещо іншими, так буває.

Дивимось яким були попередні фестивальні дні:
http://bukovynaonline.com/meridian-czernowitz-2011-1/
http://bukovynaonline.com/meridian-czernowitz-2011-2/
усе, що стосується Мерідіану – за посиланням
http://bukovynaonline.com/tag/meridian-czernowitz/

І, хоч Святослав Померанцев на завершення попрощався до зустрічі наступного року у перші вихідні вересня на третьому фестивалі, – переконаний, під логотипом Мерідіану протягом року буде ще чимало цікавих заходів (презентація “Інтимних міст” наприклад).
Будемо ждати; Мерідіан Чєрновіц – це уже подія, це уже стандарт якості й смаку.
Сподіваюсь, так залишиться й надалі.

  • Тетяна

    Дуже вдічна за всі три Ваші "звіти"-репортажі. У лапках, бо написано жваво, цікаво, влучно, просто слово "звіт", бо за формою – звіт)) Досить оперативно і правдиво. З багатьма моментами сприйняття з Вами погоджуюсь.

    • я теж назвав би звітом, у блоговому сенсі; абсолютно згоден)

  • Ksjuscha

    фест чудовий…:) але недоліки, так – співпадінні прикрі… і ще місця – наприклад Преміум, о 22.00 вина вже на барі безкоштовно не було і через духоту було дуже важко слухати, так само і з  Червоною залою – душно, жахливо… а доречі, був якийсь захід від якогось німецького товариства в Мармуровій і вікна були закриті чимось чорним…. найкраще – дворік ратуші, сцена молодих поетів – там повітря було…

    • ні, це Мармурова зала мала бути замість Червоної – там намагалися закрити вікна чорним щоб не заважало дивитися відео з проектора;не вдалося – тому хутко перебралися до Червоної

  • Ksjuscha

    так про те і кажу. був колись заіхд в мармуровій.  там вікна заклеїли чимось чорним. головне захотіти, а не душити всіх і червоній

  • acariatre

    Тішить, що автор-поліглот у змозі оцінити не лише якість локацій фестивалю, але і якість перекладів!…….?

    • як добре в цьому розбираєтесь – напишіть, опублікуємо, буде цікаво

      • Yura

        Знайшли теж оригінальне бачення фестивалю ось тут-http://versii.cv.ua/i/?p=13988 .

      • acariatre

        А мені цікаво почути аргументи автора-"перекладознавця" на рахунок твердження "Правда, не усі були добре підготовлені у плані перекладів – французький, наприклад, був слабенький". Як на мене, то це неПравда. Не терплю журналістів, які пишуть неПравду…

        • "як на мене, це неправда" і "це неправда" – різні речі;
          погодьтесь, деякі французькі поезії перекладалися буквально на ходу, і сам перекладач відзначив, що це лиш передача загального змісту – чому б мені не вірити перекладачеві?
          тим більше якщо звучить два рядки французькою – потім перекладач думає, підбирає слова, переправляє сам себе кілька разів і надає "приблизний зміст українською".
          німецькомовні було заздалегідь перекладено, відшліфовано – а французькі, часом, перекладалися на ходу.
          то чи неправда, що французький переклад було гірше підготовлено?

          не терпите – то й не терпіть, ніхто не просить і не змушує.
          подумайте лиш спершу чи дійсно то неправда.





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото