Прем’єра «Мій бідолашний Марат»

До Дня Перемоги Чернівецький академічний музично-драматичний театр підготував чудовий подарунок. Виставу за п’єсою Олексія Арбузова «Мій бідолашний Марат».

Як казали глядачі у залі, вже давно у театрі не було вистави за тематикою воєнних часів.

Сюжет вистави повертає нас у далекий 1942 рік – коли доля зводить трьох абсолютно різних людей, у крихітній кімнатці блокадного Ленінграду. Юну шістнадцятирічну Ліку, прагматичного юнака Марата і «мамусиного синка» Леонідика. І який би не був страшний час, але місце коханню завжди знайдеться. Стрілам Амура байдуже який то час, війна чи ще щось, вони просто знаходять своїх жертв і пронизують їхні серця чудовим почуттям – коханням.

Але у коханні є ще один закон: «третій завжди зайвий». От і героям п’єси приходиться жертвувати своїми почуття заради щастя і благополуччя інших людей.
Але якби не обманювали головні герої самих себе, кохання, пронесене крізь багато років у серці, завжди зводить люблячі серця докупи; заставляючи дивлячись у вічі один одному сказати ті завітні і так довго очікувані слова: «Я тебе кохаю».

Актори чудово передали атмосферу тих часів. Гра була відмінна (лиш одне зауваження, дуже тихо вимовлялись слова, фрази, і у залі часто було не чути про що йде мова на сцені).

Мені особисто дуже сподобався Пан Леонідик, його гра була, ну просто «на грані».

Оформлення сцени було простим, відображало побут тих часів. Досить вдалим було і музичне оформлення. Чого лиш коштував граючий патіфончик.

Однозначно, вистава заслуговує на перегляд. І як сказала головна героїня: «Не біймося бути щасливими», бо ми того заслуговуємо- кажу уже я.

(с) Людмила Шеремета [lekssus@bukovynaonline.com]


Tags: ,