З історії вітальних листівок

Люди старшого покоління добре пам’ятають, як раніше було модно пересилати своїм друзям та рідним вітальні листівки. А скільки було колекціонерів листівок у 60-70 роках. На вітальні листівки тоді була велика мода. У мене й досі зберігається колекція цінних листівок, найдавнішу виготовлено ще 1802 р. у Відні. Сьогодні хочу розповісти про виникнення вітальних листівок.

Першими були Різдвяні листівки в Англії. Їх прикрашали малюнки, створені 1794 р. художником Добсоном. Однак гадаю, вітальні листівки виготовляли і раніше. У Британському музеї, приміром, зберігається любовна листівка ще XV ст.. А нещодавно сповістили про продаж за 22 тис. фунтів стерлінгів різдвяної листівки 1840 року. Проте масовий випуск поштових карток, як їх називали, розпочався 1869 року, після того, як австрійський економіст Е. Герман опублікував у Відні розрахунки, які показали, що третина листів не містить секретної інформації, отже, цю частину цілком могли б пересилати без конвертів. Нововведення Австро-Угорської імперії миттєво оцінили у багатьох країнах. У Франції та Німеччині листівки стали випускати 1870-го, в Англії, Швейцарії — 1871-го, у Росії — 1872 року. Тоді ж з’явилися і філокартисти — колекціонери листівок. А за 25—30 років, на зламі XIX—XX століть, це захоплення покорило світ.

У Росії перші різдвяні листівки виготовили1898 р. Серію з 10 штук віддрукували за малюнками відомих столичних художників тиражем 10 тис. примірників. Серед авторів імена Костянтина Маковського та Іллі Рєпіна, хто власне запропонував для серії свій акварельний малюнок «Запорожець». Мабуть, саме цю листівку можна вважати першою українською різдвяною листівкою.
Нещодавно на основі колекції найавторитетнішого в колишньому СНД філокартиста Михайла Забочені у Києві видали альбом «Україна на старій листівці», в якому представлено понад сім тисяч рідкісних поштових карток, які розповідають про Україну. Величезна розмаїтість листівок, що з’явилися на межі століть, надихнула згодом філокартистів називати двадцятиріччя 1898—1918 «золотим» століттям листівок. Різдвяно-новорічні листівки друкували в нас найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!».

Листівка поштою сприймалася як подарунок художньої мініатюри, її унікальність у тому, що на зворотному боці було особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук. Зустрічалися листівки великі та зовсім маленькі, з матерії, дерев’яні, з візерунковими просіками, ароматні, музикальні… Для їхнього зберігання випускали спеціальні альбоми, листівками прикрашалися інтер’єри будинків, щоденники й шкатулки. Листівковий бум заохочували зацікавлені особи та відомства. У Данії, наприклад, пропозиція поштмейстера Е.Холбеллу безплатно використовувати для новорічної кореспонденції спеціальні марки відразу ж 1904 р. — ювілей! знайшла підтримку, що додатково стимулювало «листівкову активність» датчан…

Європейська цивілізація в процесі секуляризації, намагаючись заповнити духовну порожнечу, винайшла ще одне джерело для естетичного насичення. А предтечею різдвяно-новорічної листівки можна вважати середньовічну гравіровану іконку. Різдвяний сюжет купленої до свята мініатюрної ікони релігійно сприймається як звісточка-нагадування церкви про велику подію у Святому Сімействі й у світовій історії.

Після «золотого» настав для наших листівок вік «залізний». Войовничий атеїзм, узурпувавши владу в 17-му, «викреслив» релігійні свята. Різдвяні листівки, а заразом і новорічні, поруч з іншими «старорежимними», потрапили під заборону.
Червона імперія, претендуючи на роль цивілізації майбутнього, породжуючи революційну міфологію, намагалася створити своє літочислення. До Жовтня кілька разів випускали вітальні листівки, що відзначали річницю нової ери («Першу», «Другу»…), (мир май труд), але попитом ці листівки не користувалися, і незабаром справа заглухла; люди й далі вітали одне одного зі звичними святами, але тепер уже на листівках із нейтральними сюжетами. А до Нового 1942-го, у час мужності, з’явилися листівки «Новорічний привіт із фронту!», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!». Зазначимо, що тоді ж у нас стали друкувати листівки до 7 листопада.

Та дата ця, залишаючись важливим державним святом, уже не підносилася (і не сприймалася) як початок нового літочислення, що, мабуть, зовсім відкрито й вказувало на недовговічність «червоної» цивілізації. Новорічні листівки стали масово друкуватися у «відлигу». У 70-ті з’явилися на них Дід Мороз і Снігуронька. Порівняно з усесоюзними листівками, на українських були більш розмаїті написи. Крім «З Новим роком!», траплялися й інші листівки, приміром, «Вітаємо з Новим роком!» А наприкінці 80-х, на виході з лабіринту, вітаючи, нас зустріли листівки «З Різдвом Христовим!», позначивши контури нашого законного місця на барвистій карті світових цивілізацій.
В Австралії, Різдво та Новий рік відзначають у розпал літа, коли температура повітря в затінку часом доходить до 45 градусів. Австралія, як відомо, країна патріотів, і свята, навіть такі сімейні з погляду європейця, як Різдво і Новий рік, перетворюються в австралійців на феєричну демонстрацію єдності нації. Австралійці обожнюють робити різдвяні подарунки та надсилати листівки. На листівках часто зустрічаються традиційні європейські сюжети — засніжені ліси, села під зоряним небом, санчата, ялинки… Та є листівки, що відбивають місцеві реалії, коли, приміром, візок із Різдвяним Батьком (Дідом Морозом) і Сніговою королевою везе кенгуру.

Ялини, Дід Мороз і Снігуронька, зірки, хатки, золоті кулі, зворушливі поздоровлення… Усе це, відбито на поштових листівках, із відомими втратами перекочувало разом із нами в нове тисячоліття.
Про вітальні листівки з Чернівців це окрема тема. Листівку, яку ви бачите, надруковали у Відні 1895 року. Згодом вітальні листівки, друкували у нашому місті у місцевих друкарнях.

Хочеться вірити, що сьогодні, коли ми з вами у новому тисячолітті, так званому електронному спілкуванні через Інтернет, збережемо традицію наших пращурів і вітатимемо наших близьких і знайомих зі святами саме листівками. Щоправда, сьогодні листівок дуже велике розмаїття, ми знову повертаємось до вітальних листівок, які будуть популярними ще багато століть.


__________________________________________

Степан КАРАЧКО [chernovstepan@mail.ru], член спілки архівістів України
Літературний редактор – Юля Вінт [okoalka@ukr.net]


Tags: , ,