ЛАВИНА по-чернівецьки


У нашому театрі постановку побачили по-своєму; мабуть, не варто було.

Лавина” – п’єса сучасного турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу (доступна у вільному доступі в гарному українському перекладі). Дуже сильна п’єса, сповнена глибокого символізму і людського трагізму. Вона про те, що стосується кожного з нас зокрема і нашого суспільства в цілому. Воістину глобальний твір, актуальний для будь-якого часу і для будь-якої спільноти.

У нашому театрі ставили вистави за прозовими творами, за мотивами поезій і навіть за власноруч зібраними біографічними даними – усе це вимагало складної адаптації матеріалу до театральної сцени. Але у цьому випадку навряд чи можна було придумати щось краще, аніж задумав автор.
Кілька цитат:

… Крізь шибки видно бурульки, що звисають із даху. На стіні висять дві рушниці, дулами одна до одної, прикладами врізнобіч. У тому, як їх розвішано, є певна естетика. …

Панує повна тиша… Ця тиша зберігатиметься до кінця вистави. Всі дійові особи намагаються пересуваються по сцені майже беззвучно. Таке враження, що це уповільнене кіно. Всі розмови аж до самого фіналу ведуться пошепки. Глядач повинен відчувати, що герої остерігаються голосно розмовляти, шуміти, і цей острах дедалі зростає. …

Оця тиша (ПОВНА тиша) – ключовий задум автора! Саме вона мала забезпечити неповторну атмосферу страху перед лавиною. Передати найтонші емоції, підсилити історію кожного з персонажів, занурити глядачів у атмосферу страху на фоні численних конфліктів.

У п’єсі немає нічого схожого на атмосферу радості й піднесення, яка часто панувала на сцені; старий чоловік (дідусь) зовсім не такий, як задумав автор. У п’єсі немає також постільних сцен, немає шлюбної ночі молодих, немає хтивих сцен між чоловіком та жінкою.
В оригіналі увесь час панує стан пригнічення, страху і конфлікту – як внутрішнього, так і між персонажами. Така атмосфера за допомогою цілковитої тиші мала передатися до глядачів, глядачі мали відчути ці емоції на собі.
У п’єсі усе надзвичайно тонко, тонко і максимально виразно. Порівняно із п’єсою вистава виглядає значно грубішою, зосередженою на власне історії та подіях, а не на настрої та емоції.

Повитуха під важкий марш, одягнена як сучасна медсестра; вартові у військових камуфляжах і масках на обличчях; старійшини, схожі на прибульців зі старих голівудських фільмів… Персонаж “зі світла”, гадаю, теж не надто справився з роллю.
МНС, яке попереджає про небезпеку сходження лавин – як воно стикується із традиційним ладом у поселенні, зі старійшинами, зі своїми власними законами? З одного боку – власні традиції, власні закони, власні старійшини, а з іншого – атрибути централізованої влади у вигляді МНС, камуфляжів, вбрання повитухи.
Після попередження від МНС про тишу не вдалося витримати і зробити ефектним та зрозумілим момент із чоловіком у залі, в якого “задзвонив” телефон і який голосно відповів на дзвінок.
Очевидно, цей і деякі інші моменти були таким собі “заграванням” із публікою. Але якщо змінювати щось у самобутньому творі, додавати до нього щось своє – це велика відповідальність.

Можливо, режисерка засумнівалася у майстерності акторів, у їх здатності передати усе те, що задумано автором – і вирішила дещо спростити виставу; зробити матеріал більш “звичним”. Відповідно, гра акторів також часто виглядала досить “звичною”: було чимало сцен де актори виглядали схожими на свої інші образи із інших вистав, такі паралелі легко виринали з пам’яті і образи не менш легко перегукувалися між собою.
Можливо також, що режисерці, під впливом численних поставлених вистав, не вдалося працювати “по-іншому”, “по-новому” – і вона зробила це у звичний спосіб.

Я глибоко переконаний, що п’єса не потребувала адаптування. Принаймні, такого адаптуваання. Вона жодним чином не застаріла, її написано у 2001 році, і автором чітко зазначено:
Час: Наші дні.
Місце: Будь-яка країна.

Разом з тим, була майже повна зала, люди аплодували стоячи. Звичайно, вистава значно краща за попередню прем’єру зі стрінгами.
Мабуть, не варто було читати п’єсу перед переглядом вистави. Надто вона сильна, глибока і багатовимірна.

Із радістю вислухаю в коментарях відмінну від цієї точку зору, але закликаю спершу прочитати п’єсу – це займе зовсім небагато часу, але принесе масу задоволення.

Понад 30 гарних світлин з вистави у альбомі на Фейсбуці.


Tags: , ,