ЛАВИНА по-чернівецьки


У нашому театрі постановку побачили по-своєму; мабуть, не варто було.

Лавина” – п’єса сучасного турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу (доступна у вільному доступі в гарному українському перекладі). Дуже сильна п’єса, сповнена глибокого символізму і людського трагізму. Вона про те, що стосується кожного з нас зокрема і нашого суспільства в цілому. Воістину глобальний твір, актуальний для будь-якого часу і для будь-якої спільноти.

У нашому театрі ставили вистави за прозовими творами, за мотивами поезій і навіть за власноруч зібраними біографічними даними – усе це вимагало складної адаптації матеріалу до театральної сцени. Але у цьому випадку навряд чи можна було придумати щось краще, аніж задумав автор.
Кілька цитат:

… Крізь шибки видно бурульки, що звисають із даху. На стіні висять дві рушниці, дулами одна до одної, прикладами врізнобіч. У тому, як їх розвішано, є певна естетика. …

Панує повна тиша… Ця тиша зберігатиметься до кінця вистави. Всі дійові особи намагаються пересуваються по сцені майже беззвучно. Таке враження, що це уповільнене кіно. Всі розмови аж до самого фіналу ведуться пошепки. Глядач повинен відчувати, що герої остерігаються голосно розмовляти, шуміти, і цей острах дедалі зростає. …

Оця тиша (ПОВНА тиша) – ключовий задум автора! Саме вона мала забезпечити неповторну атмосферу страху перед лавиною. Передати найтонші емоції, підсилити історію кожного з персонажів, занурити глядачів у атмосферу страху на фоні численних конфліктів.

У п’єсі немає нічого схожого на атмосферу радості й піднесення, яка часто панувала на сцені; старий чоловік (дідусь) зовсім не такий, як задумав автор. У п’єсі немає також постільних сцен, немає шлюбної ночі молодих, немає хтивих сцен між чоловіком та жінкою.
В оригіналі увесь час панує стан пригнічення, страху і конфлікту – як внутрішнього, так і між персонажами. Така атмосфера за допомогою цілковитої тиші мала передатися до глядачів, глядачі мали відчути ці емоції на собі.
У п’єсі усе надзвичайно тонко, тонко і максимально виразно. Порівняно із п’єсою вистава виглядає значно грубішою, зосередженою на власне історії та подіях, а не на настрої та емоції.

Повитуха під важкий марш, одягнена як сучасна медсестра; вартові у військових камуфляжах і масках на обличчях; старійшини, схожі на прибульців зі старих голівудських фільмів… Персонаж “зі світла”, гадаю, теж не надто справився з роллю.
МНС, яке попереджає про небезпеку сходження лавин – як воно стикується із традиційним ладом у поселенні, зі старійшинами, зі своїми власними законами? З одного боку – власні традиції, власні закони, власні старійшини, а з іншого – атрибути централізованої влади у вигляді МНС, камуфляжів, вбрання повитухи.
Після попередження від МНС про тишу не вдалося витримати і зробити ефектним та зрозумілим момент із чоловіком у залі, в якого “задзвонив” телефон і який голосно відповів на дзвінок.
Очевидно, цей і деякі інші моменти були таким собі “заграванням” із публікою. Але якщо змінювати щось у самобутньому творі, додавати до нього щось своє – це велика відповідальність.

Можливо, режисерка засумнівалася у майстерності акторів, у їх здатності передати усе те, що задумано автором – і вирішила дещо спростити виставу; зробити матеріал більш “звичним”. Відповідно, гра акторів також часто виглядала досить “звичною”: було чимало сцен де актори виглядали схожими на свої інші образи із інших вистав, такі паралелі легко виринали з пам’яті і образи не менш легко перегукувалися між собою.
Можливо також, що режисерці, під впливом численних поставлених вистав, не вдалося працювати “по-іншому”, “по-новому” – і вона зробила це у звичний спосіб.

Я глибоко переконаний, що п’єса не потребувала адаптування. Принаймні, такого адаптуваання. Вона жодним чином не застаріла, її написано у 2001 році, і автором чітко зазначено:
Час: Наші дні.
Місце: Будь-яка країна.

Разом з тим, була майже повна зала, люди аплодували стоячи. Звичайно, вистава значно краща за попередню прем’єру зі стрінгами.
Мабуть, не варто було читати п’єсу перед переглядом вистави. Надто вона сильна, глибока і багатовимірна.

Із радістю вислухаю в коментарях відмінну від цієї точку зору, але закликаю спершу прочитати п’єсу – це займе зовсім небагато часу, але принесе масу задоволення.

Понад 30 гарних світлин з вистави у альбомі на Фейсбуці.

  • Махно

    Я прочитав п'єсу перед виставою. Мене не застерегли… І ще я прочитав багато хороших книжок і бачив багато хороших фільмів. Напевно цього також не варто було робити перед походом в Чернівецький театр. 

  • Mirkam

    "Але якщо змінювати щось у самобутньому творі, додавати до нього щось своє – це велика відповідальність."
    Автор, бачу, знавець сценічного рішення. Вам, пане, про фасулі писати.

    • ВАМ вистава сподобалася?
      Вважаєте, що задум п’єси втілено?
      давайте свою опінію і, по можливості, аргументи – буде цікаво, певен, не лише мені.
      Аргумент "автор некомпетентний, тому що просто так" – навряд чи сильний

  • Наталка

    Миколо, я "трохи" здивована від прочитаного.  Писати, що цю виставу було не варто ставити – це м'яко кажучи, не дуже справедливо. 
     Завдання театру – це аж ніяк не "точку в точку" відтворити те, що написав автор і я думала, Ви це знаєте.
    Читаючи між рядків, можна зрозуміти, що  Ви відверто кажете : "Не йдіть до театру, не дивіться цю виставу, краще прочитайте п'єсу!". 
    Театр не відтворив картину, яку змалювала Ваша уява, але ж хіба у цьому вся суть театру? 

    Людмила Скрипка аж ніяк не спростила її, а виділила ті акценти, які вважала головними, бо все охопити просто неможливо. І якраз "режисерка" вірила в своїх акторів, інакше би не брала до постановки таку п'єсу. 
    Мені прикро, що Ви не звернули увагу на справді вартісні деталі, а обмежилися зауваженням щодо паралелей у  акторських та режисерській роботі, які допустимі, оскільки у кожного свій "почерк", що, власне, і вирізняє з-поміж інших. 
    Натомість, можна привітати акторів зі справді хорошими, чесними образами. Наприклад, Діну Анепську – її бабця вийшла напрочуд переконливою.

    Як на мене, вистава змусила глядачів мислити, аналізувати, а не спати. Принаймні, багато хороших відгуків можна було почути від глядачів і, справді, цікавих думок.
    Не кажу, що треба хвалити усі постановки нашого театру, але такої суб'єктивної оцінки ця вистава точно НЕ ВАРТА.

    • Щодо "почерку" – роздуми останніх двох днів усе ж схиляють до думки,
      що це більше почерк режисерки; дуже цікаво буде подивитися на роботу
      запрошеного режисера – чи змінить це роботу акторів на сцені. Я думаю, змінить.

      Якби й мав на увазі десь "не йдіть до театру" (я не можу мати такого на увазі в принципі) – практика показує, кращого заклику піти на виставу годі й шукати..
      Наталко, то покажіть нам, зверніть  нашу увагу на вартісні деталі. Театр – дуже замкнена структура насправді: коли розмова заходить трішечки глибше, професіонали кажуть "це для фахової розмови у вузькому колі". Мовляв, вам або не варто цього чути, або ви не здатні цього розуміти.

      То я прошу – покажіть, поясніть, привідкрийте ту завісу?
      Що ВАМ особисто найбільше сподобалося у виставі, що можете виокремити як найвартісніші деталі, що найбільше вдалося, що, може, не вдалося?
      Я буду щасливий, якщо мені покажуть те, чого я сам не побачив – з тим, щоб наступного разу розуміти краще.

      Я абсолютно чесний у своїй вкрай суб’єктивній оцінці, радий буду почути Вашу абсолютно чесну оцінку.

  • Наталка

    Писати і говорити про це можна багато. Тому, давайте зберемося на черговий "Форум на канапі", який і буде присвячений виставі. Отже, у неділю, 5 лютого буде наступний показ вистави "Лавина", після неї чекаємо усіх, хто хоче обговорити виставу, на 2 поверсі у фойє театру. 

    • Дуже класно, що вирішили провести Форум;
      правда, було б іще класніше якби його провели одразу після прем’єри

  • Пахан

    Короче Коля, ты очень однозначен. Так нельзя. Надо уметь принимать аргументы собеседников. Ты не прокурор случайно?

  • Махно

    Так де аргументи співбесідників? Микола висловив своє бачення невдалої постанови вистави. І хоче почути аргументоване обгрунтування чому обмотані скотчєм інтернатні розхитані ліжка мають щось означати, чи оце глупе бігання в трусєлях з калинівського ринку – це вонор що означало? А оте "хтиве" вихляння двох старичків за сітками – то тіпа "Сєкс – вічно живий" – навіщо? А оці – то ваще – халати банні – вони що символізують? Та хтось може внятно пояснити навіщо було спотворювати задум автора, а потім писати, що то його пєса. Писали б "за мотивами …отого невідомого турка і роздумів відомої в Чернівцях режисерки такої – то". 
    З.і. А Охоронці – то ваще – вєсч. Орут в кінці громко – молодці.

  • Пахан

    По мотивам писалось бы, если бы это не была пьеса изначально…а например роман или т.п. А пьеса на то и дана, что бы ее ставил режиссер. А режиссер есть творческая личность  и волен ставить так, как он это видит.  А свой почерк есть у всех режиссеров, включая великих.  Конечно если искать смысл в скотче или в трусах, аргументы других Вы не услышите и не увидите. 

  • Вистава мені сподобалась, справила сильне враження. Я була на виставі зі своїми колегами і ми ще до сьогодні обговорюємо її. Хоча автор і не українець, у ній ми побачили для себе багато нашого. І за це велика дяка тим, хто творив виставу.
    Сподобалась музика, гра акторів. Вони – молодці. Правда у головному герої я постійно бачила Миколайчука з попередньої вистави. Пан Братко – молодець, так тримати!
    Хто не зрозумів виставу, раджу подивитися ще раз.!!!!!!!!

  • Лена Сайчук

    смотрела сегодня представление. специально не читала никаких отзывов ни краткого текста чтоб смотреть "с чистого листа". не будь обсуждения после театр я бы покинула в мыслях "актёры честно отыграли свои роли, но что это было?", т.е. тот случай читать исходное произведение и мысли не возникает, так думается "и там тягомотина".
    по первому впечатлению: ну где-то в Карпатах, ну подумаешь сойдёт снег, всё выживут. но какого они сейчас фигнёй страдают, качественно страдают, правдоподобно, но таки непонятно из-за чего, актёры на сцене говорят едва ли тише чем кричит роженица.
    и только встреча на форуме поменяла моё представление о том "что это было"

  • Лена Сайчук

    “Форум на канапі”
    сегодня было как никогда, чудная ситуация: актёры были для трёх зрителей.
    одной зрительницей была девушка Яна из Донецка, у нас в города она в командировке, шла мимо и услышала приглашающие звуки театра. она в отличие от нас была там и прочувствовала ту опасность. Яна добавила нам тех недостающих впечатлений от представления. Девушка очень благодарила актёров, отметив пани Валентину, отметила что младшее поколение актёров играло очень реалистично, старшие же несколько переигрывали и не отразили в своей игре турецкий характер пьесы.

    Наталка Федорович, завлит театра, предоставила слово режиссёру Виталию Денисенко который впервые посетил представление, под его руководством в театре будет постановка “Шельменко-денщик”
    “Дуже важко давати відразу після вистави суб’єктивну оцінку побаченого, матеріал дуже відрізняється від інших вистав. На цю виставу треба розуміти на що йдеш, тут трішкі більше ніж просто розвага. Місія театру заставляти думати хто ти є, намагатися розгадати алегорії того, що було на сцені. Дуже достойно зіграно і поставлено, переконливе молоде поколiння, дуже природне. Шодо помилок вистави я думаю що більш за все їх бачить режисер Людмила Іванівна”

  • Лена Сайчук

    Яна очень интересовалась какие режиссёрские находки наиболее впечатлили Виталия Денисенко:
    "дуже сподобалась сценографiя, переконливий момент з розкладанням матрасів, образ лавини у вигляді стрічки, яка весь час рухається"
    Отметили и обговорили такой момент как телефон, очень сложно убедить зрителя выключить или отложить на время такую "нужную" теперь вещь, поэтому постановка начинается звонком мобильника из зала, на звонок подхватывается один из актёров, выбегает в зал со словами тихо, тихо и говорит в трубку "Извини. Перезвони. Я на сцене." http://i.imgur.com/RbtEx.jpg

  • но наши люди они однозначно НАШИ, так так это уже не премьера, холодно в зале было заполнено рядов 10. люди приходили и садились где удобней, где знакомые, но приходили купившие билет и устраивали принципиальные мини скандальчики на тему "а вот это наши мета"

  • Наталка

    На мій погляд, дуже достойна і якісна рецензія пана Юрія Чорнея на "Букньюз" і не тому, що вона схвальна, а тому, що вона глибока.

    Між Страхом і Свободою, або чи є життя після Лавини

    Якщо під час кульмінаційної сцени "Лавини" багато з присутніх на чернівецькій театральній прем'єрі п’єси всерйоз міркували, чи не втрутитися їм у те, що відбувається з героями, як гадаєте, режисер і актори домоглися потрібного їм ефекту? Врешті, хіба така реакція не краще за найшаленіші оплески, хоча й їх не бракувало, свідчення успіху постановки?

    Детальніше:
    http://buknews.com.ua/page/mig-strakhom-i-svobodo

  • Mykola_K

    так, дуже гарний відгук, мені теж подобається.





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото