Красноїльська маланка 2012


Автентична, самобутня, традиційна, непопсова (на противагу Вашківецькій) – але вже не така й маловідома Красноїльська маланка.

Якщо раніше Ірина Пустиннікова розміщувала у себе фотозвіти з Красноїльська і в коментарях люди намагалися вгадати що це і де це – то цього року Красноїльськ уже не терра інкоґніта. Стільки крутих фотокамер давно не бачив в одному місці. Багато молоді приїхало з Києва спеціально на маланку, дізналися про неї в інтернеті.

Тобто з одного боку – Красноїльська маланка залишається автентичною і самобутньою, а з іншого – уже не така замкнута, стає, так би мовити, туристичним надбанням. Бачу в цьому певні ризики для цих давніх традицій – сподіваюсь, масовість заходу не спричинить до зниження його привабливості.

Надзвичайно цікаво приїхати 14-го січня до Красноїльська раніше і піти на якись кут селища – походити із маланкою, побачити як це відбувається по-справжньому, доки не перетворилося на масовий захід на майдані перед селищною радою. Селяни, маланка, і ніяких туристів – ще й з погодою цього року пощастило. В середньому господарі давали маланкарям 200 гривень – про що комендант маланки голосно оголошував кожного разу.
Потім, коли маланки сходяться на центральній дорозі і прямують до селищної ради – там уже купа народу, фото-відеокамер (мильничок, мобілок тощо), галасу; словом, далеко не так цікаво.

Години з другої перша маланка вже маланкує під селищною радою; далі – по черзі, аж до темноти; найефектніші маланки виступають десь із четвертої години.
Чекаємо на кіно від Дмитра Сухолиткого-Собчука, цього року вже має бути завершене.

Зараз дещо двоякі відчуття: з одного боку, хочеться донести до усіх про таку гарну традицію; з іншого боку – не хочеться, щоб туди наступного року “понаїхало” надто багато зайвих туристів:)

Як завжди, варто дивитися і читати про Красноїльську маланку в Ірини Пустиннікової;

Значно більше фото можна подивитися у нашому альбомі на Фейсбуці.


Tags: , , ,