Книжковий протест під будинком із левами та Про повагу до людей


Книжковий протест під Обласною радою зібрав близько 100 людей різного віку із книгами та плакатами (багато фото у альбомі за посиланням). Тривав добру годину, протягом якої активність протестувальників не спадала аж до завершення акції.
Сергій Василюк (Тінь Сонця) реально підтримав протест, його участь дуже додала настрою; крім того, він став таким собі змістовним (дуже навіть змістовним) переходом між різними частинами заходу.

Добре відчувається, коли люди чи “зігнані”, чи “проплачені” – тим більше приємно бачити людей, які прийшли тому що дійсно хотіли прийти; і принесли з собою книгу, принесли з собою плакат.
Кілька разів частина учасників намагалися розпочати скандування “Папієва геть”, але ведучий дуже їх просив цього не робити, тому що протест не політичний. До речі, образ ведучого під “Anonymous” – дуже влучний, виглядало круто:)

Хочеться трошки поділитися думками і враженнями від самого цього конфлікту. Думаю, усе почалося з неповаги до людей. До людей взагалі і до директорів книгарень зокрема. Коли ініціатори запропонованого проекту рішення просто взяли і подали його. Чому було не виявити повагу до директорів книгарень і перед цим із ними не поспілкуватися?
Якщо, наприклад, дійсно є бажання покращити ці книгарні. Що може бути простіше? Покликати директорів і запитати – шановні, ви в цій сфері стільки років, давайте думати як покращити стан справ.
Чи якщо дійсно є бажання просто роздерибанити приміщення. Що може бути простіше? Не чіпайте Марину Лібанову і дерибаньте собі наздоров’я – такого розголосу не було б. Але ж хто така Марина Лібанова щоб з нею рахуватися? – отепер знають хто така Марина Лібанова і чому з нею не рахуватися собі дорожче.

Далі – більше, помилка на помилці. Чому було викликати вогонь не себе представникам ОДА? Нічого не знаємо, це проект рішення облради, якщо облрада прийме то змушені будемо виконувати – мовляв, наша справа маленька. І ж не посперечаєшся! Але ні – треба заяви якісь робити, галасу здіймати, підливати масла у вогонь коли своя ж стодоля горить. А ота ганьба з робочою групою яка ні разу не робоча?
А пан Гайничеру, який сьогодні тікав від людей? Я не можу собі уявити, щоб отак тікав Іван Шилепницький.

Перед будівлею сотня людей скандують, пісень співають – а з-за дверей лиш ось таке:

Знову покаже Інтер, знову покажуть місцеві телеканали, знову напишуть місцеві газети, уже давно новинні портали про це написали, далі соцмережі гудять.
І що робити далі? Знімати з розгляду чи голосувати проти – якось невдобно: ніби й усі вже заявили, що без реорганізації ніяк, задню вмикати ніби й пізно.
Розпочинати реорганізацію? – ну так доведеться дійсно реорганізувати книгарні в книгарні, бо надто вже публічною стала ця справа. І все одно потім запитають – а де рентабельність, де ефективність, де прибутковість нових реорганізованих книгарень? Де та рентабельність, якої в принципі бути і не могло?

Мабуть, найкраще, що зараз можна зробити – зробити, нарешті, те, з чого варто було починати. З поваги до людей. Піти до директорів і говорити з ними. І говорити з ними як з людьми, а не як з непотребом. Більшість із них тоді легко погодяться і на реорганізацію, і на ліквідацію, і на що завгодно.
А якщо вже треба тримати фацу і “не піддатися” на тиск – можна проголосувати за це рішення, але потім його просто не виконувати. Це зовсім нескладно – он, у нас ціла Регіональна програма розвитку малої гідроенергетики Чернівецької області на 2011-2015 роки, прийнята обласною радою, яку представники ОДА публічно заявляють, що виконувати не збираються. Попередньо, звісно ж, потрібно зробити те, з чого завжди варто починати. З поваги до людей.





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото