Калинова сопілка. Прем’єра.
______________________________________________________
Сьогодні відбулася довгоочікувана прем’єра містичної драми “Калинова сопілка” за О. Забужко.
Зал драмтеатру був вщент заповнений. Серед глядачів був присутній і Микола Федорук.
Актори майстерно зіграли любов і ненависть, хороше і зле і , врешті, життя та смерть.
Життєва драма однієї , звичайної на перший погляд, сім’ї.
І кілька фот:
_______________________________________________________
Акторам театру аплодували стоячи добрих десять хвилин.
Прем’єра вдалася!
______________________________________
Теґи: Мистецтво, Театр ім. О.Кобилянської, фото
Переглядів: 3,477
06.12.2009 о 21:15
Привіт усім!Із самого початку зауважу, що сучасну людину важко чим здивувати з огляду на темпи науково-технічного прогресу. Хіба що – зачіпити душу, емоції, потаємні думки та бажання. Для цього повинна бути особлива атмосфера, аура та бажання отримати щось казкове, святкове. Чи є таке місце на землі? Звичайно, в театрі!Вимовляючи це слово – театр – одразу виникає асоціація "Театр! А Вы знаете, что такое театр?!" відомої кіногероїні Тетяни Дороніної.
Прем'єра вистави завжди викликає підвищену напругу: як в акторів, так і у глядачів. Це підсумок тяжкої творчої праці, який виставляється на суд глядача.
"Калинова сопілка" за Оксаною Забужко – чергова перемога трупи нашого театру. Філософсько-містичний матеріал та правдива і щира гра акторів – запорука попадання в "яблучко". Глядач був приголомшливий, отримавши порцію душу, як в прямому, так і переносному значенні.Вічна боротьба добра і зла, любові і ненависті, життя і смерті – показані через життя простих людей, таких як і ми з вами. Як це було знайомим, відомим! Проте як тонко і делікатно автор, режисер, актори натякнули нам, смертним, що, отримавши вибір, бажаючи собі щастя – необхідно трішечки думати: яким шляхом піти, досягаючи своєї мети, праведним чи злим. А дійство на сцені продовжується: чудова гра акторів, художні образи, музичне оформлення злилися докупи і перевершили всі умовності, змусивши глядача сміятися, плакати, свівпереживати. Хочеш отримати порцію емоцій і енергії для подальшого життя – йди до театру, розкрий свою душу назустріч довгоочікуваному потоку, який володіє очищувальною силою. Респект режисеру, художникам, акторам та всім хто приклав свою руку до цього дійства. Особливий респект автору О.Забужко! Всім – хочете отримати свято – йдіть до театру!
07.12.2009 о 02:08
да, спектакль супер!!!!
абсолютно согласен!
вот только рингтонами сегодня часто звенели, и вспышками светили(((
08.12.2009 о 15:54
А я хочу подякувати подружжю Ридваннецький – Наталці та Сергію, які створили справжнє художнє диво на сцені. Сергій – сценографію, Наталка – костюми. Ви – найкращі!
14.12.2009 о 23:21
сьогодні зі мною ділився враженнями про "Калинову сопілку" мій першокласник.
я спочатку навіть не зрозуміла на якій це він був виставі, а коли дотюкала, ого думаю нічого собі)
"була хороша тьотя і погана, але добро все ж перемогло зло…"
навіть не знаю, як він зумів лиш висидіти таке, досить, довге дійство)))
15.12.2009 о 01:14
Це ще добре, що юний пошановувач театрального мистецтва не зупинявся докладно на відвертих сценах:)))
15.12.2009 о 01:36
юного пошановувача цікавило відвічне питання перемоги добра над злом, а не відверті сцени)
та і відвертими їх важко назвати, так, дьоргання на кукурудзяному зерні, ну і ще парочка на дошці(
15.12.2009 о 01:51
:)))
цікаво – а з чого юний глядач узяв, що добро перемогло зло?…:)
15.12.2009 о 21:05
не знаю, не питала:)
якшо дуже цікавить, то зайди і особисто поцікався у юного глядача:)))
15.12.2009 о 21:14
Привіт! Як на мене, ця вистава не може сприйматися тільки буквально. Вийшовши на вулицю, важко передбачити де тебе спонукає зло, де тебе перевірить доля, – на якому кілометрі чи перехресті доріг. Проте, маючи в собі стержень, закладений в тобі Богом, твоїми батьками, старшими у сімї, є можливість розпізнати те зло, – і поступити по велінню серця. Цей стержень може хитатися – то в одну сторону, то в іншу. Ми ж тільки люди! Але можливість розпізнати те зло – то вже і є добро.
Останній акорд вистави – вогник надії між чорним і білим, між добром і злом, це той стержень розуміння, розпізнавання недоброго. А там де є надія – там є і впевненність у собі, в свою справу, в людей. Коли ми це зрозуміємо, то вистава досягла своєї мети.
15.12.2009 о 22:15
цікавий хореографічний і пластичний ряд ,режисер супер ,що змогла організувати такий творчий склад.
16.12.2009 о 02:10
Пане Сергію, абсолютно згоден – звісно ж, не можна сприймати виставу буквально; такий твір завжди залишає простір для власних проекцій; і кожна окремо взята людина може бачити тут щось своє власне – хтось перемогу добра над злом, хтось аналогії з біблійним сюжетом, хтось вади неадекватного виховання і конфлікти поколінь, хтось – людську обмеженість і несвободу; хтось (як завжди) – просто набір образів, сцен, подій.
тут усе (як і у виставі!) залежить від кожного із нас – який робить свій вибір і, зрештою, подальшу свою долю.
13.04.2010 о 20:05
[...] відомого твору О. Забужко на українській сцені. Прем’єра вистави «
21.04.2010 о 10:41
[...] що прем’єра вистави «