Iforum: як це було

Iforum – найбільший український форум інтернет-діячів; звісно ж, ми там були:)

Для преси було організовано брифінг організаторів та ключових доповідачів.
Щодо організаційних питань – то учасників на момент брифінгу (десь 13 година) уже прибуло більше 2200, крім того – преса (також, мабуть, під сотню), доповідачі.
Як відмітив пан Ольшанський, стільки видань айті-тематики в Україні немає – скільки акредитувалося на подію.
Форум за словами організаторів – неприбутковий. “Це місце, де ми хотіли зібрати усіх, і де ми, нарешті, змогли б зустрітися одна з одним”, – ділиться Олександр Ольшанський.
Крім того – усі присутні погодилися, що так і напрошується другий день. Дійсно – паралельно чотири потоки, перенасиченість, людність – мабуть, більшість учасників не змогли відвідати усі цікаві для них доповіді (чи круглі столи).

Щодо власне суті (ідеології), то зачепили кілька вкрай цікавих питань.
По-перше – це, звісно ж, БІЗНЕС: на думку ключових інтернет-діячів, цей бізнес в Україні зовсім нерозвинений; але – має величезні перспективи росту, тому що “куди він дінеться”. За загальним переконанням, ця галузь в Україні – “неоране поле”.
По-друге, цікавим було питання “патріотизму”; мовляв, ось наші українці десь там у штатах, в Росії працюють і створюють чи підтримують відомі впливові проекти – а де ж наше? Де ж наше і чи буде воно взагалі колись – так і не розібралися.
По-третє, питання СВОБОДИ. Той же прецедент з “інфостором”, інші намагання контролювати інтернет. Загальний висновок – держава буде намагатися серйозно урізати права “інтернету”, і не без підстроєних провокацій та організованих масштабних роздутих інформаційних кампаній; кампаній на кшталт якихось матеріалів у мережі з дитячим порно, насиллям абощо – громадська думка, відповідно, внаслідок інформаційного промивання мізків буде лише “за” таке обмеження. Разом з тим, експерти стверджують, що це обмеження “інтернет-свободи” у нас в Україні буде далеко не таким значним як у Російській Федерації. І, звісно ж, ніхто із нас не зрівняється з Китаєм.

Саме тут був ключовий з точки зору інтернет-ЗМІ круглий стіл: “Чужий контент – цивілізований копіпаст в Україні”;

організатор – “Дело”; учасники – “Фокус”, “Комерсант”, Українська правда”, “Ліга”, “Сьогодні”, “Уніан”, “Телекритика”.
По суті, зібралися усі найвпливовіші інтернет-видання України; усі ті, що створюють унікальний контент – який, як відомо, в інтернеті крадуть усі, кому не ліньки: огляди, аналітика, статті, фото-відео – словом, усе.
Спробували розібратися: а що ж таке той самий “цивілізований копіпаст”? Думки не дуже співпадали: дехто вважає, що це вказання автора, джерела, назви статті та активне гіперпосилання – перед самим текстом.
Дехто вважає, що це має бути активне гіперпосилання з усіма посиланнями на джерела – але усю статтю усе одно не передруковувати, а лише розміщувати її “резюме” із вказанням, що усю статтю можна прочитати на сайті першоджерела.
“Телекритика” вважає, що це усе добре – але ми зараз наразі перебуваємо на такому низькому рівні дотримання авторських прав, що “аби просте посилання ставили хоч укінці чи будь-де” – до цього спочатку потрібно “доборотися”.
Окремо виділили новинні агрегатори – які деколи нагліють і ставлять час публікації раніше, аніж час публікації у першоджерела; і таким чином до “яндекс-новин”, наприклад, може потрапити не стаття-оригінал, а вже агрегована стаття (яку пошуковий бот вважає за першоджерело – бо ж вона з’явилася раніше).

Безперечно, це – втрата серйозних грошей: адже якісний контент створюється не безкоштовно – потрібно платити за офіс, потрібно платити професійним журналістам, фотографам тощо.

Що ж робити?
Була спроба (яка, можливо, в майбутньому буде реалізована) створити такий собі ПУЛ із найвпливовіших інтернет-видань; визначити спільне розуміння поняття “цивілізованого копіпасту” та разом боротися проти порушення авторських прав.

Щодо ж конкретних методів боротьби із крадіями, то тут уже в кого який досвід. Дехто вважає, що має діяти правило “першого попередження” – тобто побачивши крадіжку свого матеріалу просто робиться попередження; “так і так, мовляв, ви вкрали наш матеріал – будь ласка, виправте це”. Кажуть, у багатьох випадках діє (окрім тих численних випадків коли “новинний” інтернет-ресурс взагалі не містить жодних контактів – і просто невідомо як і з ким зв’язатися).
Якщо права продовжують порушуватись – була думка, що можна створити такий собі “блек-ліст”.
Дехто пропонує проводити “роз’яснювальну” кампанію – щоб усі знали, а як це взагалі – “цивілізований копіпаст”.
Була також пропозиція “неподавання руки” – мовляв, крадій має почувати себе вигнанцем; має знати, що його не поважають і вважають злочинцем; а не як дехто (було згадано “Бульвар” Гордона) – що суд встановив винуватість, а людина цілком нормально почувається й надалі у медіа-просторі серед громади.

Чи дійдуть шановні представники серйозних видань до якогось спільного знаменника стосовно цього питання і чи вживуть якихось заходів – цікаво буде дізнатися; бо як вони самі відзначають – ось так зібратися разом за одним столом їм чомусь досить складно.

Цей круглий стіл став, до речі, єдиним місцем на усьому Форумі, де хтось із учасників спілкувався українською – повсюди робочою мовою була виключно російська.

Про корпоративні блоги; Алевтина Шаповалова (Vega), Надія Лубніна (Life) “чи виправдались очікування “великих” компаній від корпоративних блогів”.
Кажуть – виправдались: і комунікація з клієнтами покращилась, і увесь негатив з форумів-блогів тощо зібрали в одному місці з можливістю його контролювати, і конкурси можна через блог проводити; і повідомлення позиції компанії получається і не повністю офіційне, і не повністю суб’єктивне – таке собі щось середнє. Та й сил, кажуть, забирає небагато: кілька працівників по кілька годин на день цілком справляються.

У цій же секції – організатори невеличких інтернет-бізнесів поділилися власним досвідом.
Це – Олександр Сторожук із Миколаєва (b2blogger.com);
Дмитро Дубина (klumba.kiev.ua) – який із дружиною організували цікавий бізнес і вже відкрили представництво в Москві.

Як бачимо – був вай-фай:)

Кавою пригощала tochka.net

Потік про інтернет-бізнес – організаційно був явно центровим; за відвідуваністю, мабуть, також. Та й саме закриття також відбулося тут.
Величезна кількість стільців у величезному павільйоні, динаміки (щоб усім було чути про що йдеться); для порівняння – на “інтернет-рекламу” виділили значно меншу площу (також у цьому павільйоні), на “веб-два-нуль” – значно меншу (але явно затишнішу) залу на другому поверсі з іншого входу, на інтернет-технології – тут же на третьому поверсі також відносно невеличку залу.

Отже, інтернет-бізнес.

Антон Носик почав з роз’яснення присутнім про Адама Сміта та його вчення про вільний ринок. Мовляв, ось його ми зараз і маємо в інтернеті – і регулює його ніхто інший як “невидима рука” Адама Сміта.
Також йшлося про біду з доменами у Росії (.ру) та “наїзди” уряду на інтернет.
Про інвестиції – досить відверто: так, зараз маса ідіотів, які інвестують в те, про що абсолютно нічого не знають (інтернет тобто); але це, кажуть, добре – адже “підігрівається” увесь ринок і цей рух стає явно масовішим. А з іншого боку – життя саме карає тих самих “ідіотів” за те, що вони ідіоти.
Ще з іншого боку – кажуть, такий ідіот може вкласти в щось завідомо для усіх програшне – а потім капіталізувати цей (колись мотлох і неліквід) бізнес на рівні мільярдів доларів.
Тут же позагравали із залою на рахунок бізнес-ідей, деякі візитівки навіть перекочували до “модних” інтернет-діячів які (як вони активно демонструють), здається, сидять лиш і вирішують яким бути нашому інтернеті, якому старт-апу жити – а якому і не народитися взагалі.

Дехто хвалився, що ось так ненароком може вирішувати інвестиційні інтернет-питання ціною в 20 мільйонів доларів.
Хтось із доповідачів на запитання із зали сказав, що для того аби запустити якись вартісний інтернет-проект в Україні – потрібно десь 100-200-300 тисяч доларів. А для того, щоб купити уже існуюче “щось вартісне” – відповідно, на нулик більше.

А, здається, пан Готовцев (епатажна доповідь під назвою “Ломая стереотипы. “Бизнес в интернете. Как все проебать”) довго розмірковував уголос про ідіотів, бізнесменів, інтернетників (які ліниві, жадні – але це у кращому випадку) та оптимізаторів (як найвищий ступінь ідіотизму) – а потім запитав що присутнім у залі заважає протягом цього року заробити мільйон.
І ще питав хто до кінця тижня може зробити 3D сайт: бо за кілька років усі сайти будуть виключно тривимірними (завдяки фільмові “Аватар”), а у цьому напрямку ще ніхто нічого не зробив.

Михайло Бродський не з’явився і не пояснив на що впливає інтернет – але на сайті можемо подивитися його презентацію. Олексій Мась запевнив, що Бродського більше на айфорум не запросять.

Сергій Мітрофанов (презентація) цікаво узагальнив загальні наслідки такого прориву як винахід інтернету – порівнюючи його із винаходом книгодрукуваня.

Щодо “безкордонності” інтернету та інтернет-бізнесу, прозвучала цікава теза: так, інтернет сам по собі не має кордонів – але це усього лише інструмент; а кордони – вони у кожного із нас у голові: так, провінційна дівчинка не зможе відкрити сайт для аудиторії усьго світу про моду – але вона може відкрити такий сайт про погляд провінційної дівчинки на світову моду. Кордони – це наша мова, наше мислення, коло нашого спілкування.

Ось десь такими як намальований контурний чоловічок виглядатимуть усі користувачі інтернету якщо інтернет-бізнес та інтернет-реклама розвиватимуться такими темпами:)

Після усіх доповідей та круглих столів у центральній залі (де проходив потік “інтернет-бізнес”) було розіграно (шляхом діставання з коробки візитівок учасників Форума) ноутбук, портативний вінчестер, дівіді-плеєр та чотири флешки (кілька флешок було віддано не шляхом діставання візитівок, а тим, хто постив цікаві твіти) – усе від спонсорів.

НА ЖАЛЬ, не вдалося зустрітися із учасниками з Чернівців (знайти там когось було абсолютно нереально) – але (це може бути неточна інформація) там мало бути чотири учасника з www.yukon.cv.ua та три учасники зі, здається, prodecide.com.ua (якщо не так – будь ласка, виправте мене в коментах).

Вийшло так (також на превеликий жаль), що майже нічого з секції інтернет-реклами та абсолютно нічого з інтернет-технологій послухати-подивитися не вдалося (хто там був – також будь ласка у коменти зі своїми враженнями).

Загалом – величезна подяка організаторам за таку масштабну подію!
І за лояльну акредитацію:)

інтернет-реклама,
інтернет-бізнес
,
інтернет-технології
,
Web 2.0
Тут дивимось – надалі з’являтимуться усе більше презентацій від доповідачів для перегляду (деякі уже, бачимо, доступні).


Tags: , , ,