Фестивальний шкандаль [Свірж]

Сергій Рогов
Людмила Мещерякова
[ludpunkt@ukr.net]

Перші писемні згадки про фестиваль Свірж походять з весни цього року… Фанатів фестивального життя просто накрило хвилею захоплення щодо підборки виконавців, масштабів території та задумів організаторів. Квитки розкуповувалися не дивлячись на їхню немалу ціну (приблизно 250 грн). Рекламні роліки крутилися по багатьох каналах, фестиваль «Свірж» запрошував гостей з багатьох рекламних білбордів у всіх містах України, що свідчило про неабиякий бюджет дійства. Люди збирали гроші на цю поїздку, заощаджували, не їхали на інші фести – чекали дива. І воно, звичайно, не забарилося…

Ось нарешті ми прибули до Львова, квитки на потяги з Чернівців розкуповувалися швидко, загальний вагон був набитий рюкзаками, гітарами, щасливими фестивальниками. «І ви туди ж?» – лунали питання. «Так, ми їдемо на Свірж!!!!». У Львові, одразу біля входу до вокзалу чекали маршрутки до фесту, 40 хвилин і ми побачили простору територію загороджену сіткою, наметовий табір, стоянку, три сцени, базарчик, натовпи люду. Оглянувши наметове містечко, зрозуміли, що якщо не хочемо прокидатися від спеки, підсмажувати намет і харчі – треба тікати з наметового табору, нажаль місце для нього, як і майже на всіх фестах, було обране під відкритим небом, на схилах. Намет поставили у лісочку і помітили, що а воду-то немає….

Є річечка-смердючечка неподалік від наметового табору, в якій пралися і милися всі на початку фесту, потім вона трохи поміняла колір і стала настільки коричневою ще й з білим шматтям піни, що пральня і баня там закрилися. Воду привозили машинами і продавали по 50 копійок літр….Обіцяли души – придумали своєрідний варіант – поставили великі намети, в які можна було зайти і вилити на себе водички з машини, холодної звичайно і після шаленої черги. От туалетів було багато, зі сторони це виглядало, ніби їх на всіх хватало, але насправді виявлялося, що половина з них зачинені. Обіцяної польової кухні за доступною ціною теж не було, можливо, за неї була келешка на вогні.. Але тарілочка того варева за 15 гривень.. як на мене, то геть не по0польовому.. Це були побутові аспекти.

Щодо звуку і сцен – обладнання надзвичайно, рідкісно чудове, звук ідеальний, розташування сцен та вибір території з огляду на звукові особливості місцевості – теж дуже продуманий і професійний. На фесті було чотири сцени – головна, фолькова, танцювальна та рок-сцена. Від головної та рокової наверх розходився природній амфітеатр, за рахунок чого акустика було пречудовою. Перший день пройшов на ура – неперевершена Ніно Катамадзе, Плач Єремії, Юркеш, Аулі, Оркестр Янки Козир, Гуцул Каліпсо, От Винта. Все ц е із фестивальним настроєм, хорошою погодою, гарним звуком сподобалося дуже.

А от на наступний день все змінилося. Ранком відтанцювала танцювальна сцена, народ потягнувся митися на озеро, купувати сувеніри і просто тинятися вуличками базару, чекаючи вечірнього дійства. Але воно не почалося. О 17 годині мали б початися виступи на головній та рок-сценах, але сцени мовчали. Коли ми підійшли до головної сцени, то побачили, що її розбирають!! Те саме відбувалося і з рок-сценою та танцювальною. По табору поринули чутки про «геніальне кидалово» – розповідали, що організатори змилися з всіма грошима за квитки, не заплативши ні за сцени, ні гонорари артистам.

Робітники сцени та власник компанії, яка надала сцени повідомили, що фірма зазнала збитків на 700 000 гривень, що сцени вони демонтують, що артистів не буде, що фестивалю не буде. Радісна чутка швидко поширилася на всю територію. Невдоволений фестивальний люд почав розшукувати організаторів, нарешті, вже під вечір на єдину не демонтовану фолькову сцену вийшла Арміне Габріелян, одна з організаторів фести і пояснила ситуацію – в організаторів немає грошей, їх не вистачило, тому що замість очікуваних (як виявилось) 30 000 !!! людей, приїхало тільки 6 000.

Грошей на сцени немає, на гонорари артистам теж немає, на охорону, пожежну службу, медичну карету теж немає. Фірма «сценаристів» погодилася залишити одну сцену із поваги до артистів, які прибули на фести і все ж вирішили виступити, не заради гонорару, а для людей які з’їхалися зі всієї України, гостей з Росії, Польщі… Біля фолькової сцени зібрався весь натовп фесту, охорону на входах зняли і на територію хлинули підозрілі, нетверезі і дуже нарвані особистості (вибачте за не газетну мову…), почалися заворушення, бійки, біля сцени також не було ніякої охорони, італійська група, яка добиралася до феста два дні, сиділа на своїх інструментах, на сцену залазили п’яні кадри, стояли чиїсь діти, під сценою охорони теж не було і народ трохи не видряпувався до музик.

Мені захотілося зробити фоторепортаж і другого дня, але до сцени зі сторони натовпу було підходити страшно, можна було лишитися без камери, тому я підійшла за сцену, знаючи, що попереднього дня фотографувати зі сцени було дозволено і крім того на сцені були фотографи і ще купа народи незрозумілого призначення (діти із китайськими рожками-світлячками на голові, підлітки із бутербродами)… Не лізла нагло по сходах, а спитала у хлопців, що стояли на вході, чи можна пройти і зробити пару кадрів, показала пропуск преси – на що молодий чоловік з бейджиком якимось відштовхнув мене і ще одного фотографа і відповів «А мені до сраки, що ти преса – ми вибірково на сцену пускаємо, кого треба пускаємо». Цікава, змістовна відповідь.

Не дивлячись на офіційну версію провалу маємо свою думку. За офіційною версією не вистачило грошей. А мені таке цікаво – вони хотіли зробити український варіант фестиваля Sziget, очікували 30000 народу, але навіть цей фестиваль ніколи не збирав більше 20000. Звідки була така впевненість, що на не розкручений фест приїде такий кагал народу? Третє питання – де мали поставити намети ці 30000 народу, якщо у же на ранок першого дня народ почав поселятися у лісочках кругом табору, або ближче до села і до води. Маємо думку, що це таки добре спланована акція по зароблянню грошей, цікаво було б також провести паралелі із організаторським складом фестивалю «Пророк», який також виявився «кидаловом».

Отже на другий день люди ще залишилися і навіть залишилися на третій, тому що пані Габріеля повідомила, що гітарист Енвер Ізмайлов та російська співачка Пєлагєя все ж вийдуть на сцену. Звичайно ж, виступу не було, Ізмайлов вийшов на сцену, зіграв щось на зразок саунд-чеку і зник. Пєлагєї не було взагалі… На наступний ранок від наметового табору не залишилося й десятої частини, сотні людей поїхали до Львова, здавати, обмінювати та купувати квитки, багато хто не зміг придбати квитки і не мав куди діватися – фестивальники лежали на карематах на привокзальній площі, гуляли містом, сиділи на сходах вокзалу. Взагалі, якщо підвести підсумки фестивалю – позитивних вражень все одно море, але дуже добре відповідають дійсності слова Ніно Катамадзе, які вона сказали під час свого виступу, звертаючись до глядачів – «Такое впечатление, что этот фестиваль нужен только вам». Так воно і було, здається.

Сумно. Провал такого фесту кидає тінь на всі фестивалі в Україні, які хтось ще буде починати. Довіра зникла.

  • Хотів бути на цьому фествалі, але не вийшло. Були знайомі там, негарно так вийшло, що кинули людей. Не вперше ж уже (був уже Пророк і випадок з Mad Heads XL на Підкамені – хоча в загальному мені Підкамінь сподобався).

  • фото з туалетом – неперевершене!





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото