Єусебій Мандичевський, композитор зі світовим іменем

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

Серед видатних композиторів Буковини та музикантів світу чільне місце посідає педагог і композитор, наш земляк Єусебій Мандичевський. Народився він 18 серпня 1857 року в с. Молодія в сімї ортодоксального священика, активного учасника українського громадського життя, члена управи культурно-освітнього товариства на Буковині «Руська Бесіда».

Єусебія з дитинства зачарувала народна пісня любов до якої прищепили батьки. Він душею сприймав красу народного поетичного слова, ліризм буковинської пісні. Мали на нього свій вплив видатний буковинський композитор, учитель музики Чернівецької гімназії Сидір Воробкевич та викладачі музичної школи німецького «Товариства сприяння музичному мистецтву на Буковині» (Мандичевський відвідував відділення скрипки) Вінцент та Гржімалі неабияк допомогли юнакові з Молодії.

У 16 років Є.Мандичевський пише кантату «Сила гармонії» для хору та оркестру, яка вперше виконується в Чернівцях під його диригуванням, а на музичному конкурсі у Лейпцигу майбутній композитор був удостоєний премії. Це була перша сходинка у чарівний світ музики.
У 18 років Мандичевський стає студентом Віденського університету, навчається на філософському факультеті, слухає курс історії музики та музикознавства у відомого професора Едуарда Гансліка, вивчає мови та літературу.

Але, мабуть, найщасливішим роком для нього був 1879, коли зустрівся з Йоганесом Брамсом. Того ж року уславлений композитор як член комісії у справах з розподілу мистецьких стипендій пише: «Найбільш гідним похвали вважав би Мандичевського. Його здібності справляють надзвичайно приємне враження».

Знайомство з маестро переростає у міцну дружбу, яка допомагає обом плідно працювати протягом всього життя. Мандичевський цінує і любить творчість старшого друга, а Брамс завжди зважає на думку буковинця. Очевидці цієї зворушливої дружби зазначали: «З деякого часу Й. Брамс не посилав до друку свої рукописи, поки їх не перегляне Мандичевський».

Після закінчення навчання Мандичевський відмовляється від університетської кар’єри, поринувши у світ музичного життя. У 22 роки Мандичевський – хормейстер Віденської академії, а в 33 – професор консерваторії при «Товаристві друзів музики», яке протягом тривалого часу було одним із центрів музичного життя Європи.

На посаді професора Є. Мандичевський залишається і після того, як консерваторія стає вищою державною школою – «Академією музики і драматичного мистецтва». З теплотою і словами вдячності згадують свого вчителя колишні учні, викладачі музичної академії. Ось спогади засновника нового Бахівського об’єднання, професора Олександра Вундерера:

«В шістнадцятирічному віці я вперше зустрівся з Єусебієм Мандичевським, вчителем і пізніше моїм другом. Він мене слухав в оркестрі і знайшов задоволення від моєї гри на гобої. Готуючи до видання повне зібрання творів Баха, Мандичевський поставив перед собою завдання: кожна арія чи дует повинні пройти практичне виконання. Для цієї роботи маестро запрошував до себе додому двох або більше співачок, мене, одного скрипаля та одного віолончеліста. Спочатку ми коректували твір, а після виконання друкувалися «Новим товариством Баха» під заголовком «Арії та дуети, з обов’язковими інструментами».

Виконавець і педагог Артур Шнабель згадує:

«Одночасно із заняттям на фортепіано я вивчав теорію під керівництвом Єусебія Мандичевського, серйозного музиканта, який займав ще одну посаду архіваріуса у Віденському «Товаристві друзів музики». Дякуючи Мандичевському я познайомився з рукописами великих композиторів, навчився працювати з оригіналами, що полегшило мою роботу над підготовкою та виданням Бетховенівських сонат. Я часто звертався до автографів Баха та прижиттєвих видань, що дало можливість збутись багатьох помилок, які до цього традиційно переходили з одного місця в інше».

— Я неспроможний у декількох рядках описати, — пише дипломант академії музики Гаклендер, – ту багатогранну роботу та охарактеризувати величезну діяльність Єусебія Мандичевського.
Він увірвався у віденське музичне життя як класик і романтик, який заступався за Баха та невтомно пропагував його творчість.

Особлива заслуга маестро в тому, що ним були опрацьовані та підготовлені до видання арії з необхідними інструментами. Ці арії були і будуть щоденним хлібом для кожного виконавця творів Баха.

Майже на всіх виступах товариства Баха завжди основним басом виступав чоловік похилого віку привабливої зовнішності в чорному кашкеті, якого я часто бачив серед прихильників Баха. Це був Єусебій Мандичевський.

Є. Мандичевський виховав цілу плеяду композиторів, музикознавців, педагогів, які стали зірками музичного світу Австрії, Італії, Англії. Америки, Румунії та інших країн. Всі вони тепло і з повагою відгукувались про свого вчителя. Як композитор Є.Мандичевський написав музику на тексти творів багатьох поетів, зокрема Т.Шевченка, М. Емінеску, В.Александрі, О.Влахуце, Клонштока, Г.Гейне. Він автор музичних обробок румунських, німецьких, угорських та італійських народних пісень. Саме вокальні варіанти народних пісень найбільше цінував Йогана Брамс.

Є. Мандичевський не залишався осторонь музичного життя рідної Буковини. Без його музичних творів не обходився жоден федьковичівський вечір у Чернівцях. У березні 1911 року на вечорі, влаштованому у дівочому ліцеї (де вчителем музики працювала сестра Мандичевського Катерина), прозвучав канон на три голоси «І день іде, і ніч іде…» на слова Т.Г.Шевченка та музику Мандичевського. Газета «Нова Буковина» повідомляла, що 22 лютого 1913 року на урочистостях, присвячених Федьковичу, хорами управляла Катерина Мандичевська. Відспівано і три композиції професора музики доктора Єусебія Мандичевського до слів Юрія Федьковича, з яких най-більше сподобалася пісня «Марот». Публіка нагородила співачок заслуженими оплесками. У 1914 році реальна школа святкувала своє 40-річчя. Шкільним хором, який виконував пісню Мандичевського, керував автор.

Багато творів професора Мандичевського на слова Ю.Федьковича входили до репертуару «Буковинського Кобзаря» та «Мужського хору», а в 1934 році на святі Ю.Федьковича у Львові виконувались пісні «Оскресни, Бояне», «Місяцю-князю», «Зозулька» тощо. В обробці композитора 11 українських хорів, багато з яких на слова Тараса Шевченка. Переклав Мандичевський для гри на фортепіано 28 ро-сійських пісень. Як вчений-теоретик Є.Мандичевський написав чимало фахових статей, досліджень про творчість класиків музики. Це – «Про симфонії Шуберта», «Про тріо Сі-мажор Й. Брамса» та ін. У 1888 році музикознавець опублікував «Додаток до повного ізібрання Бетховена», який складається з двох кантат та багатьох композицій. Мандичевський уклав 26-томне видання творів Й.Брамса. Це був величний памятник другу, а за повне видання творів Шуберта Лейпцигський університет удостоїв його знання доктора філософії.

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/


Tags: , , ,