Першому фестивалю «Червона рута» виповнюється 20 років (СПОГАДИ)

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

Масове пробудження національного відродження на Буковині розпочалось у 1988 році; також поступово починають з’являтись неформальні об’єднання.
Величезний вплив на політичну активність в регіоні мав фестиваль “Червона рута”, що відбувся в Чернівцях 17-24 вересня 1989 року. Вперше Чернівці так масово побачили національну символіку. Після проведення фестивалю особливої активності набуває студентський рух.
Пригадую – тоді ж на стадіоні у Чернівцях, оточеному загонами міліції настроєної не допустити жодної національної символіки, на стадіоні, куди було зігнано тисячу студентів профтехосвіти, дружинників з червоними і червоно-синіми прапорами і оперативників у цивільному, козак на полі підняв синьо-жовтий прапор, вручив малому хлопчикові і з ним під звуки гімну „Ще не вмерла Україна” у виконанні Василя Жданкіна оббіг по колу стадіон. Тоді ж на трибунах замайорів наш національний прапор піднятий гостею з Одеси акторкою Лідією Данильчук. На неї кинулися посіпаки в цивільному, але прийшли на допомогу Орест Шейка і Олег Микита і відрятували символ наших перемог.

Після того почалися сутички і на стадіоні і по місті. Не один фізично постраждав. Але яким високим було тоді почуття власної гідності і перемоги. Пам’ятаю як закохано дивилися тоді юнки, а заздрісно хлопці на Тараса Чубая і Георгія Гонгадзе з розбитою головою. З якою повагою ставилися до Ліди Данильчук. Після того вона переїхала до Львова і спільно з Іриною Волицькою створила „Театр у кошику”, який сьогодні знають і люблять у цілому світі.

У 1989 році перший республіканський фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» здійснив справжню «революцію» в українській культурі. Здавалося, вся Україна заспівала у столиці Буковинського краю… Чернівці, одне з найменших міст України, справді претендували тоді на українські фестивальні Сан-Ремо, Сопот чи Юрмалу. Пісенне свято, що засновувалося як данина пам’яті Володимиру Івасюку. Фестиваль, який проводиться раз на два роки, став мандрівним.

І тепер «Червона рута» відбувається переважно на сході та півдні України. Дехто вважає, що це не правильно, бо ж конкурс має мати постійну прописку. Але цікаво інше: ідею проведення фестивалю у різних куточках країни підтримали, зокрема, і ті, хто стояв біля його витоків. І до сьогодні переважає думка, що це на користь українській пісні. Однак всі погоджуються, що ейфорію чернівецької «Рути» ніде і ніколи не повторити…

Перший фестиваль «Червона Рута» відбувся ще за часів СРСР, 18-24 вересня 1989 року у м. Чернівці. Попередні відбіркові конкурси відбувалися у кількох містах, не обов’язково обласних центрах. Так, наприклад, відбірковий конкурс по Черкаській області проходив у міському будинку культури м. Умань Черкаської області посеред серпня місяця. Перемогу у цьому відбірковому конкурсі, а заодно і путівку до м. Чернівці, отримали черкащани Едуард Драч, Кость Павляк, рок-гурт «Екологія», а також гордість всього тодішнього українського андерграунду Андрій Миколайчук (пізніше — “Лисий і Босий”).

У Чернівцях конкурсні програми у жанрі поп- та рок-музики проходили у Літньому театрі, а конкурс авторської (бардівської) пісні та співаної поезії організатри винесли чомусь далеко від центру міста, у низину якогось другорядного парку, де практично не було глядачів, крім самих учасників та журі.

Учасників — фіналістів було дуже багато, що перевершило очікування організаторів.

Так, концерти рок-музикантів проходили замість одного два дні, починаючись зранку об 11-00 і закінчуючись пізно увечері.

Якраз під час проведення другого дня рок-змагань надійшла з Києва звістка про те, що помер «останній оплот комунізму в Україні» — перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький.

У рок-змаганнях брали участь знамениті гурти «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Квартира № 50», «Зимовий сад», «Слід» (Юрій Товстоган) та багато інших. Гуртів було так багато, що деякі з них навіть мали однакову назву, наприклад були два гурти «Еней». А організатори фестивалю та члени журі просто були приголомшені такою величезною кількістю конкурсантів та їхнім високим рівнем.

Фестиваль проходив дуже нестандартно і багато з того, що там тоді відбувалося, зараз здається неймовірним. Наприклад, на фестивалі можна було почути Інну Братущик ще без Ореста Хоми, вона тоді була солісткою дівчачого гурту «Мальви».

Ірина Білик походжала по сцені у відверто «шароварному» українському стилізованому костюмі, відспівала невдало і, не очікуючи результатів, чкурнула із Чернівців додому.

Андрій Миколайчук був лисим, але ще не босим. Під час конкурсного виконання власних творів у Костя Павляка раптово вимкнулася (чи хтось вимкнув) електрика, і він, не зупиняючись, доспівував у темноті, без мікрофона, лише під акомпанемент гітари. Жовто-блакитні прапори тоді ще були під забороною, і чернівецькі міліціонери р’яно кидалися на кожен такий прапор, стараючись відібрати і пошматувати його.

На заключному концерті, котрий відбувався на центральному стадіоні м. Чернівці, місцева міліція знахабніла настільки, що стала бити гумовими кийками навіть тих молодих дівчат (багато було молоді із популярного тоді «Товариства Лева»), котрі були вдягнені у жовті кофтинки та блакитні спідниці, а таких дівчат було дуже багато. Їх навіть силоміць виводили за межі стадіону, деяких «левенят» міліціянти виносили на руках. На знак протесту проти цього міліцейського свавілля просто під час концерту виступили Марійка Бурмака та Василь Жданкін.

Протягом фестивалю щодня виходила газета «Червона рута. Вісник фестивалю».Всього вийшло у світ 6 (шість) чисел газети. Останній накладом 5000 примірників вийшов 24 вересня 1989 р. Ціна — 30 радянських копійок. Кумедно, але газета виходила під гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Над номером працювали: редактор Мирослав Лазарук, журналісти Галина Бойчук, Василь Ворон, Василь Гриб, Еммануїл Друкман, Ольга Клейменова, Лариса Королевська, Юрій Луканов, Василь Теремко, Алла Федорина.

Ось таким залишився в мої пам’яті перший фестиваль «Червона Рута» -1989р. у нашому славному місті Чернівцях.

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

Опубліковано за технічної підтримки





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото