Як повідомляє прес-служба Чернівецької міської ради, єдиним місцем для безпечного відпочинку на воді у Чернівцях визначено територію міського пляжу на вул. Донбасівській.
На території Шевченківського району розташовано шість водних об’єктів.Вони всі є декоративними. Утримують озера КП «Парк «Жовтневий», ЗАТ «Трансмост», дослідне господарство «Яблунівське» та приватний підприємець Б.Проданюк. Керівників цих підприємств зобов’язано до 5 червня встановити по периметру водних об’єктів попереджувальні покажчики з надписами «Купатися заборонено».
Чернівчанам нагадують, що правилами поведінки на воді забороняється:
Читати далі…

Як і очікувалося, Петрівський ярмарок знову викликав чималий ажіотаж – як серед товаровиборників, так і серед “цивільного” населення: орієнтуватися через незмінний характерний натовп було майже неможливо, якось спланувати програму свого перебування на ярмарку також; а знайти щось конкретне – тим більше.
Автівки, мотоцикли, велосипеди, будматеріали, броньовані двері, пластикові вікна, меблі, туристична продукція, сувеніри, випічка та інші продукти харчування, туристичні послуги; і навіть антивіруси! – чого лиш не було представлено на ярмарку…
Географія була приблизно такою: під навісом стадіону “Буковина” – ярмарок ресторанів, за брамою стадіону – авто-мото-сільськогосподарська техніка, унизу – богатирські ігри; увесь прилеглий до парку тротуар по вулиці Головній – будматеріали, вікна-двері-брами-паркани, меблі, банківські послуги; по вулиці Садовій – туристичні послуги (дальній тротуар від парку) та кондитерські й хлібо-булочні вироби (ближній тротуар), соки-води; центральна алея парку Шевченка – бджолярство, фрукти (біля входу), далі – сувенірна продукція, предмети мистецтва; біля фонтану – сцена, виступи; далі, до кафе “літо” – друкована продукція, поліграфія; у “клітці” – свято пива: багато наметів зі столиками, пиво, шашлики; біля літнього театру також сконцентрувалася мистецька продукція: народні промисли, живопис тощо.

Трошки офіційних відомостей:
окрім буковинських, свою продукцію презентували товаровиробники Волинської, Львіської, Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Житомирської, Харківської, Полтавської , Дніпропетровської, Луганської, Донецької, Миколаївської, Одеської, Кіровоградської, Чернігівської, Київської областей та Криму. Середу часників ярмарку також були товаровиробники Румунії, Польщі та Молдови.
Усього – понад 500 учасників.

А тепер – як і було обіцяно, багато фото:
Читати далі…

На круглому столі з питань формування транскордонного туристичного маршруту «Україна-Румунія: спільна культурна спадщина» сьогодні виступив один цікавий пан з румунії.

Розповів, що реалізував вже численну кількість проектів з транскордонного співробітництва; а також, похвалився, що запущено ціле ОНЛАЙН-ТЕЛЕБАЧЕННЯ, присвячене Буковині. І що саме він (хоч і не хоче здатися нескромним) являється директором передач оцього онлайн-телебачення.
УРЛ-адреси, правда, не вказав.
Я пізніше підійшов і попросив адресу згаданого сайту – www.europastiri.eu

Не знаю як на рахунок ТЕЛЕБАЧЕННЯ – може, проект ще на стадії розробки?… але наразі там є лише одне-єдине відео про Чернівці під назвою “Cernauti – arhitectura veche”.
Ми усією редакцією вийняли відео з не надто зручного флеш-плеєра, який відтворює відео-файл на тому сайті, і успішно залили на ЮТУБ;
оце, власне, на початку публікації оце відео і було.

Сьогодні, о 12 годині на Центральній площі м. Чернівці Чернівецька обласна громадська організація «Європейський Рух» проведе акцію «Петро Болбочан – забута постать української історії».

Петро Болбочан – славетний уроженець Хотинського повіту, вмілий воєначальник та патріот Української держави.
Ким він був, за що його розстріляли? Ось невеличка підбірочка доступних в онлайні матеріалів по темі, яка має зацікавити усіх небайдужих до нашої історії:
1. Болбочан Петро Федорович, матеріал з Вікіпедії, вільної енциклопедії
2. Болбочан – завойовник Криму, матеріал з Народного оглядача
3. Петро Болбочан: “Обов’язок перед Україною кличе мене до зброї”, матеріали з Невідомої війни
4. ПОЛКОВНИК ПЕТРО БОЛБОЧАН НА ТЛІ СВОЄЇ ДОБИ, “Воєнна історія” #4-6 (28-30) за 2006 рік
Доля офіцера, стаття з ХайВей, порталу народної журналістики.

Крім того,
на сайті АртВертепу можна замовити книгу «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника» (В. Сідак, Т. Осташко, Т. Вронська)

А також
численні публікації професорів ЧНУ Петра Брицького та Євгенії Юрійчук:
1. Брицький П.П., Юрійчук Є.П. Жертва української революції: трагічна доля полковника П.Болбочана. – Чернівці: Знання, 2005. – 111 с.
2. Брицький П.П., Юрійчук Є.П. Петро Болбочан у боротьбі за українську державність (1917-1919 рр.) // Пам’ять століть. – 2004. – № 5.
3. Шаблонний стереотип в історії: Штрихи до портрета командувача Лівобережного фронту УНР полковника Петра Болбочана / П. Брицький, Є. Юрійчук // Пам’ять століть : Історичний науковий та літературний журнал. – 2004. – N5. – С. 30-79
4. Політика і особа Петра Болбочана в українській революції: матеріали до курсу “Політична історія України ХХ ст.” / Петро Павлович Брицький ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2004. – 80с. – с. 47-51.

Читати далі…

Молодіжний етнодуховний фестиваль “ОБНОВА-ФЕСТ 2009? відбувся (і ще, мабуть, триває) сьогодні, 14 червня:

Читати далі…

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

У фондах Чернівецького державного архіву зберігається цікавий документ. Датований 17 груднем 1869 роком, у якому йдеться, що син Івана Яремчука (прадід Назара ) — Федір із Рівні – користувався без дозволу панським лісом. Про це було повідомлено в повітове управління і вказано, що він є бунтівником, тому за ним потрібно постійно вести нагляд, що і робила тодішня жандармерія.

Родина Танасія Яремчука була дуже бідною, тому чоловіки йшли в громадський ліс заготовляти дрова та інші дари природи для потреб сім’ї.

Село Рівня в 70-х роках дивятнацятого століття налічувало 76 дворів, жили всі у великих злиднях. З роками родини більшали. Продовжувачі роду приумножували традиції поколінь у цьому чудовому, неповторному куточку природи. З одного боку, була корона гір, а з другого — швидкоплинна, бурхлива річка Черемош. Чудовий природний карпатський ландшафт був єдиною радістю, втіхою й гордістю для всіх краян , а ще любили вони співати, грати на народних інструментах. Однією з таких була сім’я Назарія та Марії Яремчуків. Одружилися вони у важкі роки. Та жили дружно, у злагоді, спокійно, займалися господарством. Марія Даріїна кожної неділі ходила на Службу Божу, співала у церковному хорі. Ростили разом із Назарієм синів Степанчика, Богданчика та доню Катруську. Доля їм подарувала четверту дитину — синочка, якого нарекли на честь батька Назарчиком. Старші жінки говорили, що краще було наректи Григорієм, бо саме в день цього святого народився Назарчик . Це було 30 листопада 1951 року. Старшеньким правив за іграшку, і вони допомагали батькам глядіти братика. Ріс він допитливим, веселим, життєрадісним, ходив із братами до джерельця пити цілющої водиці, збирав гриби, афини, любив дивитися, коли червоно-криваве сонце ховається за гору, ловити жуків, слухати казки та пісні.
Дитинство було безтурботним.
Читати далі…