Мабуть, найкращі президентські вибори у світі або Передвиборні рефлексії

Кілька рядочків – про агітацію, про законодавство, про електоральні вподобання, міжнародних спостерігачів і ще про дещо.

Насправді, законодавство порушують штаби усіх без вийнятку ключових кандидатів; мало того – ніхто цього не приховує, а самі штаби не лише не тримають це в таємниці – а ще й намагаються ці факти порушення законодавства поширити через медіа та усіма іншими доступними способами.
Цікаво, правда? Проплатити ЗМІ, щоб ті розмістили інформацію, яка доводить, що ти порушуєш законодавство.
Ось, наприклад, стаття 64 частина 6 Закону України “Про вибори Президента України”:
Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців, зазначеним у пункті 1 частини третьої статті 56 цього Закону.

А згаданий пункт 1 частини третьої статті 56 цього ж Закону каже:
3. Центральна виборча комісія оголошує попередження кандидату на пост Президента України та партії (блоку), яка його висунула, у разі:
1) встановлення судом у порядку, встановленому законом, факту підкупу виборців або членів виборчих комісій кандидатом на пост Президента України, його довіреною особою, посадовою особою партії (блоку), яка висунула кандидата, а також на прохання кандидата або за дорученням кандидата або партії (блоку), яка його висунула, – іншою особою;

Ну хто не бачив “продуктових пакетів” від кандидатів у Президенти з відповідною символікою чи подарунки із солодощами дітям на день св.Миколая та Новий рік? Та усі медіа це відкрито показують – є фото, є відео. Лиш – немає наслідків.

Йдемо далі. Стаття 3 цього ж закону (частина 4 пункт 3) стверджує:
4. Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі забезпечується:
1) …
2) …
3) забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Є у когось сумніви, що хтось із ключових кандидатів НЕ порушував порядку фінансування своєї передвиборної? Наївне запитання.

Тепер – давайте згадаємо Постанову ЦВК №6 від 04.01.2010, яка внесла знамениті зміни до Постанови №475 від 12.12.2009; і тепер будь-яка особа до 20:00 16 січня може написати до ДВК заяву про голосування вдома, а причину неспроможності пересуватися самостійно вказує власноруч у цій же заяві. Жодних довідок, підтверджень – нічого не потрібно.
Один із кандидатів у Президенти намагався оскаржити це рішення в суді – марно; потім – намагався скликати позачергову сесію ВРУ і вирішити це питання. Скликати скликали, але вирішували зовсім не ці проблеми.
Далі цей же кандидат приймає постанову КМУ від 13 січня 2010 р. N 16 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. N 1713 та від 28 липня 2004 р. N 966“, де нас цікавить наступний момент:
1. Пункт 5 Порядку оплати або відшкодування вартості послуг, наданих окружним і дільничним виборчим комісіям під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. N 1713 ( 1713-2001-п ), доповнити абзацом такого змісту:
“Відшкодування вартості автотранспортних послуг, пов’язаних з виїздом членів дільничної виборчої комісії до виборців, які звернулися до виборчої дільниці для організації їх голосування за межами приміщення для голосування без подання ними відповідної медичної довідки, що підтверджує неможливість самостійного прибуття на виборчу дільницю, є використанням бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню.“.

Ось так! Але членів ДВК цим не злякати – вони і так сидять без фінансування і подекуди навіть погрожують зірвати вибори на тих чи інших дільницях: дійсно, чи цікаво їм протягом усієї роботи за власний кошт оплачувати транспорт, канцелярські витрати тощо? Ой, навряд.

Усім прекрасно зрозуміло, що ці зміни є на руку лише фальсифікаторам. І що ось таких меседжів слід було очікувати у той еж день:
На території двох районів Запоріжжя тисяча заяв на голосування на дому написана одним почерком #elect_ua #elect_zp
Дивина, кримінал??? – ні, це закономірно. І УСІ випадки голосування на дому аж ніяк не проконтролювати.
Отже – маємо стовідсоткове джерело порушень.

Наступна характерна ознака цієї передвиборної кампанії – це ЗМІ. Насправді, серед реґіональних ЗМІ розміри “джинси” просто вражаючі; як не проплачені матеріали – так політична реклама, як не реклама – так прихована реклама. Звісно ж, рядовий журналіст тут нічого вдіяти не може як би того не хотів.

Стосовно самої філософії цієї передвиборної – то усіх виборців дуже і дуже нав’язливо підштовхують до думки, що обирати потрібно з-посеред саме ДВОХ кандидатів. Усі інші, мовляв – лиш розпорошення голосів, пережитки минулого, технічні кандидати тощо.
Хоча обоє мають досить темне минуле, насправді; одне – навіть коментарів не потребує, а частина другого ось навіть і у такому невеличкому фільмі подивитися можна.

До речі, стосовно кандидатів.
Виявляється, не усі кандидати – різні! Як би парадоксально це не звучало. Тобто три члени ДВК, що йдуть з переносною урною для голосування до когось додому, формально можуть бути від різних кандидатів, а насправді – від одного й того ж.
Так, до речі, є твердження, що заяву про бажання і згоду бути спостерігачем від кандидата Бродського люди пишуть у штабі Януковича…

А ще – кандидати відмовляються від дебатів. Для демократичного суспільства – нонсенс, для нас – норма.

До речі, про спостерігачів.
У нас же працюють іноземні спостерігачі! Але, знаєте, “працюють”… по-перше, мова – ну як вони через перекладача, НЕ знаючи нашого законодавства можуть у чомусь розібратися?
Ось свіжий приклад.
Бі-бі-сі Україна пише про наступне стосовно спостерігачів із Європейської мережі організацій зі спостереження за виборами ENEMO, що об’єднує 23 неурядові організації із 17 країн Центральної та Східної Європи та колишнього СРСР:
А от на сході України, як твердить координатор спостерігачів місії у цьому регіоні Алі Алієв, багато проблем стосувалося списків виборців: “Наше занепокоєння викликали повідомлення про те, що у деяких списках виборців проти певних імен стояла абревіатура із трьох літер, яка означала, що ця особа не прийде голосувати. …”

А та абревіатура, до речі, це “НСП” – нездатний самостійно пересуватися; і – так, це означає, що виборець прийти голосувати не може. Але ж до нього прийдуть додому, правда? І це – аж ніяк не проблема списку виборців, аж ніяк. Ця фраза – це просто нісенітниця.
Якось складається враження, що там або недопереклали до кінця, або недорозуміли до кінця.
Іншими словами, іноземні спостерігачі ніколи реально не спостерігали: вони у день виборів “гастролюють” дільницями. Приходять, бачать, що “усе гаразд”; перекидуються із головою комісії кількома словами – і їдуть далі.
Перед виборами, правда, проводять кілька тренінгів силами місцевих фахівців, проводять бесіди із людьми, що володіють ситуацією – так би мовити, за кілька днів складають “власне” враження від демократичності виборів та передвиборної кампанії.

Хоча – найцікавіше, звісно ж, чекає на нас попереду: що відбуватиметься завтра на дільницях; як будуть справи із “голосуваннями вдома”; чи не бойкотуватимуть деякі члени ДВК? Чи усюди все гаразд буде із бюлетенями, чи десь лишні часом не з’являться? Чи у день голосування не додаватимуть до списків на деяких дільницях людей тисячами?
І далі, уже після першого туру: дуже цікаво, хто із тих, що не пройдуть до другого, за кого надалі агітуватимуть, хто насправді чий кандидат?
Поживемо – побачимо.

Наше діло маленьке: прийти – і проголосувати.


Tags: ,