Арт-Поле 2011


Минулого тижня у невеличком селищі Уніж відбувся фестиваль Арт-Поле.
Хочеться довго розповідати про все, що відбувалося, але на те не вистачило б і десяти сторінок, тому краще показати це у світлинах і додати трохи слів.

З мого фестивального досвіду можу сказати – фестиваль вдався чудовим!
По-перше через те, що місце було обране геніально – багато тіні – наметове містечко стояло у старому яблуневому саду, а хто хотів абсолютно «затінитися» ставив намети у лісі. А ще там була вода (на відміну від «Fortмісії» та Арт-поля в Куяльнику), багато води – Дністер, відмінні душові в достатній кількості та достатньо кранів з холодною, смачною водою.
Взагалі, побут на фесті був на «відмінно» – душові, крани, туалети, кав’ярні, столова, маршрутки.

Ми поставили намет у лісі, який назвали Фангорн, тому що там навіть вдень було темнувато і прохолодно, а коли ми виходили з нього, то одразу помічали різницю між прохолодою лісу і спекою серпневого яблуневого саду.
Атмосфера фесту була дуже затишною, можна сказати сімейною, в основному через велику, неймовірно велику кількість дітей, годуючих мам, дитячих візочків і дитячого сміху:)
За нашим опитуванням наймолодшому учаснику фестивалю було 3 місяці. У багатьох молодих батьків, з якими ми спілкувалися, спільна історія – вони познайомилися на перших Шешорах, потім одружилися, народили дитину і весь цей час їздили на фестивалі.

Оксана і Дмитро з міста Києва розповідають:
– Дмитро виловив з річки верх від мого купальника, якого з мене зірвало потоком води, а потім заліз у воду із рушником і виловив мене, – каже Оксана, тендітна рудоволоса дівчина, яка однією рукою тримає за руку дівчинку років зо три, а іншою підпирає собі поперек – батьки чекають другу дитину.
– В Оксанки були дуже гнівні очі, коли я йшов до неї з рушником і мені довелося дивитися в сторону, щоб не глядіти на неї без купальника. Ось так виловив собі дружину, а потім ще й доньку і, за очікуваннями, через місяць ще одну виловлю:) – відповідає Дмитро.

Подружжя каже, що в Києві задуха, Оксанці важко переносити, а тут свіже повітря, можна ходити босою і в будь-якому одязі. Кажуть, що малу взяли вперше на Арт-поле у Воробіївці у віці 4 місяців.

І таких історій багато.

Цілими днями було чим зайнятися, люди не нудьгували – купували та розглядали товари на ярмарці майстрів, яка, як на мою думку, була дуже маленькою, але досить цікавою.
Найпопулярнішим наметом, як завжди, став одяг Мокша з Вінниці, які у співпраці київським магазином Правда,б додали ще опішнянської кераміки, прикрас, картин, музичних інструментів.

Можна було ліпити з глини, валяти волок, фарбувати нитки, плести расточки та робити ляльок-мотанок, грати на бансурі, танцювати різні танці.

З музичної програми просто в шмаття порвали натовп учасники гурту Wild Marmalade з Австралії. Барабани та цікавий інструмент діджеріду, який вимагає неабияких зусиль. Музикант просто парував, з нього лився піт вже під кінець першої композиції. І це при температурі на вулиці не менше 20 градусів. На фото здається, що цей пар – це дим і він горить від своєї напруги.

Як завше чудово, запально відіграли програму Гайдамаки.


Особливо вразив трек System of a down, який вони переграли у своїй обробці.

А ось Перкалаба, постійний хедлайнер, останнього дня трохи розчарував. Вийшли вони на сцену вже за північ і почали з дуже повільних композицій, чим розігнали чимало народу і було важкувато дочекатися їх спільного проекту з ДахаБрахою. Але тим, хто дочекався, все надзвичайно сподобалося.

Як минулі фестивалі, цьогорічний не образили самодіяльні хори – Папрікалаба

та Як умієм, так і пієм

які складалися з пересічних фестивальників віком від 6 до 50.
Протягом фестивального тижня вони мали репетиції, а в останній вечір вийшли на сцену.

Дуже порадували чеські DVA, Рок-Вар’Яте КораЛЛі, Фолькнери, Зелені сестри

Ведучі – Сергій Жадан та Павло Нечитайло – доповнювали концерт жартами та розповідями. Радувало те, що все, що губилося – знаходилося і приносилося до ведучих, – гаманці, телефони, флейти і навіть фотоапарат-зеркалка.
Сергій Жадан оголошував знахідки таким чином: «Знайдено галімий Самсунг. Дуже галімий, але можливо, він вам дорогий, як згадка, про ті пляшки з пивом, які ви ним відкривали».
А в останній день він випустив на сцену місцевого хлопця, який у стилі провінційного радіо оголосив у мікрофон: «Вітаю свого друга Славіка із поверненням з армії!!!!!!! І хочу замовити йому пісню!! Яку ще не знаю, але якусь харошу!!!!». Народ попадав від реготу……
Тепер трохи фото. Спочатку посилання на чужі знімки:

http://orkin.sumno.com/gallery/artpole-2011-odyn-den-z-festyvalyu/
http://orkin.sumno.com/gallery/artpole-2011-sche-odyn-den-z-festyvalyu/

А тепер свої:)


Фолькнери


Village Kollektiv


Гайдамаки


сцена Гніздо


чек Даха-браха і Перкалаба



jam session, імпровізований оркестр,що складається з бажаючих пограти


гурт з Австралії Wild Marmalade


Жадан


оркестр “як умієм так і пієм”


Паприкалаба


Перкалаба

Фото і текст –
Людмила Рогова-Мещерякова,
Сергій Рогов





ТЕҐИ:
internet Literatur Cafe Анонс Буковина Література Мистецтво Новини Освіта Охорона здоров’я Події Політика Святкове Статті Театр ім. О.Кобилянської Художній музей Чернівці афіша в Україні виставка вшанування пам’яті презентація прес-конференція прес-реліз фестиваль фото