/Автор - Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/
Знайомство з художницею Ларисою Дем′янишин, що нині мешкає в місті Одеса, залишило для мене немов незабутній сон. Пані Лариса побувала в архіві в пошуках свого буковинського коріння.
Про неї легко писати в піднесеному тоні, бо вона, Лариса Дем’янишина, - чарівна пані, володарка, майстриня шовку, що його вправно напинає на тонку рамку і швидкими порухами легких пензлів надає цій щойно нейтральній “матерії” якоїсь незвичайної, чарівливо-променистої матеріальності, - вона ж бо сама є людиною з особливо виразними променистими очима, жвавою співрозмовницею і, зрештою, просто вродливою жінкою.
Писати по шовку, це мало не те саме, що вимальовувати фрески за найдавнішими технологіями: будь-який непевний, невдалий рух - і роботу спотворено, треба все починати спочатку. Якщо ж водити пензликом особливо ретельно і старанно, то й виходить “старанна” робота, яка, за висловом, здається, Огюста Родена, “тхне моделлю і потом”.
9 липня 1965 року Ларисина мама в рідному селі Іванівці Кельменецького району рвала черешні. Як настав час - відійшла від черешні і прямо у саду народила дівчинку. Просто і природно. А ще коли носила дитину під серцем і вчилася на фізико-математичному факультеті Чернівецького університету, бувало, милувалася у книжках різними роботами знаменитих художників, які завдяки своїм картинам, були надто відомі у широкому світі. І мріяла от би моя дочка була художником.
Читати далі…